Храм Німецького Ордена
Початок вересня був сповнений турботою справами у Відні. Познайомився зі своїми прокурорами та присяжними. Побачив як відбувається судовий процес в Австрії. Наскільки велика культура в цих людей та відношення людини до людини. Як люди працюють на систему, а система створює умови для них. Закон в Австрії священний напевно…

В цьому місяці, за порадою свого Учителя, я почав ходити до Храму Німецького Ордену. Він знаходиться біля Штефансдому дуже поряд. Цікаво, що за більше ніж 10 років життя у Відні, я ніколи його не бачив…

Роль Вчителя важлива в моєму житті.

Ще, я почав знайомитись на вулиці з жінками. Цікаво, що було відчуття, ніби їх тисячі ходять по вулиці і самі чекають, щоб якийсь хороший чоловік познайомився з ними. Цього разу познайомився з дівчинкою з Монголії, яка була туристкою у Відні, а більше 10 років живе в Швейцарії та працює на різні суборганізації ООН. Запросив її в ресторан. Поговорили по душам. Вона була не проти зустрітись ще на наступний день, але я поморозився… ))

Загалом не потрібно забувати в якому прекрасному місті я живу і що поток жінок з усіх куточків світу тут дуже великий. І не потрібно їхати нікуди… Ні на Філіппіни, ні в Україну. Приїдуть сюди самі. А як в листопаді стане ясно – якщо буде потрібно то приїде прямо до тебе додому…

ЗамМіністра

У Варшаву я полетів на основну Тіндер зустріч з 28 річною дівчинкою, яка їхала до мене з Київа. Ми з нею спілкувались ще на початку року, але вона була невиїздна. А створювати стосунки на відстані, через інтернет не варіант. Загалом, коли вона змінила свій формат роботи та їй зняли обмеження на виїзд, наша зустріч стала можливою. Ми за місяць, періодично списувались, організовуючи план поїздки.

Відразу домоливись, що розцінюємо один одного як потенційного партнера на довгострокову перспективу та створення сім’ї та при нашій зустрічі, щоб не сталось, спати не будемо.) Так буде правильно. Окрім того, це був для мене певний тест на її нормальність. Після дівчинки з Кракова, з якою ми переспали при зустрічі, тільки я увійшов в готельну кімнату, розумієш, що дівка, яка розставляє ноги на першому побаченні, точно не годиться для сім’ї. Слабка на передок як то кажуть… Все ж я не виключаю сили власної симпатії, еросу, чи образу створеного мною у її голові… Я Даші пізніше прямо сказав – Якби ми переспали в перший день, я б перестав тебе поважати.

День зустрічі. Я взяв машинку, заїхав за нею в готель і ми зробили гастро тур по різним рєстікам і кальян-лаунжам Варшави. Погуляли по старомі місті, а на полднік інтуітивно знайшли чудовий ресторан з устрицями та шампанським. Між іншим, устриці я спробував перший раз в житті.

Це в мене почався лухарі лайф?

Загалом, Даша мене навчила як їх правильно їсти. Дякую Даша. Ми говорили про все на світі і нам було цікаво та комфортно разом. Вирішили перебратись в інше місце – поїхати на кальян. Знайшли дуже хороший локал з великим вибором асортименту. Здається лаунж називався М’ЯТА. Ми вирішили набухатись коктейллями і накуритись. Я замітив, що найбільший кайф у спілкуванні та інтерес до мене, у Даші відбувся коли ми почали говорити про методи та знання щодо виховання дітей. Я так багато вже давно не говорив… Всі наші розмови час від часу супровожувались взаємними обіймами, цілунками. Було пристрастно, тепло та комфортно. Доходило прям вже до серйозного інтиму…

Вечір добігав кінця, а в лаунж почали сходитись багато жінок, які голодними очима стріляли то на мене, то на Дашу. Музика ставала гучнішою і ми зібрались додому. Мій приятель подарував мені  чудову гільзу з травою за день до цього і ми вирішили покурити її в готелі номеру. Загалом, після того як накурились, почали спостерігати за видами нічної Варшави, обніматись, цілуватись. Було добре.

Все ж деякі різкі реакції і питання Даші, почали мене висаджувати.

Вона чомусь приколупувалась до мене стосовно могу вибору на рахунок неї… Чи дійсно я хочу, щоб вона була зі мною в подальшому. Ну наприклад, ти розумієш що дівчина тобі підходить. Все ок. Ти не бачиш ніяких проблем. Все чудово. Ти готовий її забрати до себе. Є певні причини рахувати, що це може бути для мене хороша дружина і матір дітей.

Але вона продовжувала:
Ти точно впевнений, може подумай ще.
Переспи з цією ідеєю.
Ти точно знаєш? А? Ну подумай ще.

І такі питання ніби обернули мене проти неї. Зародились якісь сумніви.

Фак, може дійсно треба ще подумати? – подумав я.

Може дійсно вона мені не підходить? Може я щось упустив чи помилився? (І це почав собі говорити я, зі своїми козерігським зайобливим розумом… коли після довгого часу переконував себе, що потрібно зупинятись саме на ній і приводив для себе необхідну аргументацію ще за місяць до нашої зустрічі.) Почала формуватись якась маленька відраза. При близькому контакті і її настійливих запитаннях, побачив вже і її зморшкі на лобі, шершавість шкіри… Кароче, мій розум почав шукати мінуси у ній. Блять. Було ж все добре…

Я силою волі не давав цим домислам розійтись.

Також враховував, що ще можуть діяти канабіноїди і моє сприйняття може бути оманливим. Кажу ок, час їхати додому. Оскільки я був п’яний і накурений, я не став везти її в готель. Safety First. Вона сказала, що їй потрібно викликати таксі, що я і зробив попросивши рецепшионіста в лоббі готелю. Ми вийшли на вулицю, спробували покурити ще касяк…

Дуже цікавий діалог стався між нами коли ми очікували таксі. Говорили про вікно можливостей, що для когось воно відкривається на день, для когось все життя це і є вікно можливостей, а для когось може бути від 10 хв до 1 години. І що за наступних 12-24 години, багато що в світі і в людях може змінитись. І те, що ви плануєте сьогодні, можливо вже завтра буде не актуальним, потрібно буде змінювати план або тактику… або взагалі усе відмінити.

Гарантій ніколи не буде – цей світ транзитний.
Людина – транзитна.

Приїхало таксі, я запропонував їй, що завтра можу забрати з готелю і завезти на вокзал, вона погодилась. Ми поцілувались, побажали один одному солодких снів. Вона поїхала, а я пішов в готель на радощах від гарно прожитого дня і що в мене вже є хороша дівчина і шукати нікого більше не потрібно. Повертався в готель, знаючи що потрібно далі планувати і оптимізувати своє життя для подальшого приїзду Даші до мене в Австрію. Взагалі, ще в день, я пропонував Даші залишитись ще на 1-2 днів у Варшаві, сходити на концерт, і запевняв її що нічого страшного на її роботі без неї не трапиться…

Прийшов в номер готелю, випив води бо страшно підсушило і почав готуватись до сну. Мені прилітає СМСка з питанням

Чому я ій не оплатив таксі?

Я не можу повірити своїм очам, що це читаю…
Перша реакція – відповідь: А я мав оплатити?
Вона мені: – Ну майбутній дружині можна було б і оплатити. Звідки ти знаєш чи є у мене гроші?
Я бачу що вона ніби спеціально нагнітає, просто в ахуї від її тону і всієї кульмінації ситуації, відповідаю так само по дурному:
– Ну майбутня дружина ночуює разом зі своїм чоловіком, а не спить по готелях. Повертайся, я дам гроші.

Я не розумію, вона мене провокує? Чи якого чорта, вона захотіла зробити конфлікт після такого гарного дня. Не встигла це зробити коли була поруч? Не мала причин? Все було ідеально… Після чого мені прилітає смс наступного змісту:

Я в шоці. Я просто в ахуї. Я не можу повірити, що вона мені це пише…

Немов в неї залетів якийсь демон і змінив настрій.

Чи може ізза того, що вона дуже хотіла залишитись зі мною, але мораль і правила в голові не дозволили?… В результаті, вона мені так і не дала конкретної відповіді на моє питання. Лише зробила стрес, після чого я не міг заснути до 4 ранку. Після певних, нічних годин роздумів і досвіду минулих відносин, я зрозумів, що таке прощати не можна. Я не хочу жінку яка буде мене стресувати і ще й так по тупому. Реально проблема із нічого. Це точно. Стресів в житті і так може вистачати…

Якщо люди, які намагаються збудувати відносини, не можуть без конфлікту пробути хоча б 24 години… то про що ми говоримо?
Ці неачом…

Проте як завжди, зі своїм СДВГ, я почав і себе винуватити.., закопуючи в ще більший нервовий стрес. А далі почав логічно шукати конструктивні рішення, як би можна було поступити в цій ситуації…

1. Вона взагалі могла нікуди не їхати, залишилась зі мною, в моєму готелі. Я пропонував. Могла? Могла.
2. Перед приїздом таксі, вона як мінімум могла в мене запитати, чи оплачено таксі. Могла? Так, могла. Якщо вона п’яна і накурена, не думає про свій комфорт, то чому я, в такому ж самому стані, маю також про це пам’ятати?
3. Якщо вона знала, що в неї немає коштів, що заважало їй просто попросити у мене? Могла? Так могла. Точно знаю, що я б оплатив.
4. Вона, між іншим, пізніше оплатила це таксі з своєї картки, як мені сказала. Значить гроші у неї були. Що заважало їй взяти чек, а на наступний день, коректно, гарно, нагадати мені, що доприкладу не подумав про неї, і щоб я повернув їй гроші за це таксі. Просто відавши мені чек, а я собі потім списав би на фірму як витрати. Могла поступити так? Так могла.
5. Чи могла вона повернутись назад цією автівкою, обійняти, поцілувати мене і попросити оплатити таксі? Так могла. Окрім того я це і пропонував їй.
6. Варіант 6 – самий вірний. Вона платить сама за своє таксі – і немає ніякого конфлікту. Все добре. Всі спокійно лягають спати.

Натомість, вона обирає варіант зробити конфлікт. На рівному місці. Завинуватити мене!!! Не взяти на себе відповідальність і вирішити ситуацію в яку вона попала одна, а завинуватити мене. Мало того, вона ще й використовує шантаж, що якщо ти такий поганий, не подумав про мене, то цим відносинам які навіть не почались – Пизда.

По факту, посварились ізза повної хєрні. Але її реакції, тон, манера спілкування з чоловіком, неможливість тримати своїх демонів під контролем, неможливість сказати вибач, чітко показали мені що вона за жінка…

Я коли це все усвідомив, я просто охуїв від розбалуванності та інфантильності цієї жінки. 28 років, а в голові напевно 18.

І хто їм вкладає в ті бошкі, що мужик должен?

Хто тобі сказав, що тобі хтось має оплачувати таксі? Особливо чоловік, якого ти бачиш вперше в житті і точно так само приїхала на зустріч, яка може не мати хорошого результату. Це твоя ініціатива, відповідальність і вибір. Піздец, як же я втомився від цих інфантильних женщін. Для неї чоловік це мабуть банкомат-фрілансер, якій буде її забезпечувати, а вона це називає Поступками… 28 років, працює в міністерстві і не може собі оплатити таксі, порішати дрібну ситуацію яка склалась в її житті, перекладаючи відповідальність на чоловіка якого знає менше 12 годин)))…. Ну піздец…

Якщо опуститись до її рівня аргументації і притензій, то за весь день, де ми були, гуляли, чи сиділи, вона ні разу, не запропонувала пошерити на 2 рахунок. Ні разу. Звісно, як джентельмен, я б не дав їй оплатити.

Але це про її уважність, про щирість, про вдячність, про тактичність, про ініціативність, про такі самі кроки на зустріч людині.

Зверніть увагу, що в переписці, ця королева, говорить виключно про себе, ій всеодно в якому я стані, як я себе почував чи в мене взагалі були гроші, щоб оплатити їй таксі)))… Нульова емпатія…

Загалом, я як відчував…, коли говорив про вікно можливостей. Що через 12-24 години все може змінитись. І добре, що я на це витратив лише 12 годин, а не знову зайшов в стосунки де б мене просто доїли як банкомат. Поступки блеать… Між іншим, цю Дашу, я на наступний день завіз на вокзал, оскільки відповідаю за свої слова. І навіть тоді, вона не змогла відкрити свій рот і сказати вибач.

Може була вчора замучена, чи виснажена після поїздки з України, накурена і п’яна, написала фігню, давай мол миритись.

Вона ж, не вважала, що десь  поступила не правильно і що в її картині світу це ок. В машині, я ій чітко сказав, що не хочу жінку яка стресує чоловіка. І якщо ми не змогли провести 24 години і не посваритись, то нічого хорошого далі не буде.

Взагалі, щоб зрозуміти чи добре тобі з тою чи іншою людиною, потрібно відчути післясмак. В якому стані тебе залишили після зустрічі. І дивитись всередину себе, тобі добре чи погано. Жінка яка робить чоловікові стрес  – є непригодною для створення міцних стосунків або сім’ї. Ось чому, коли ви їдите на схожі тіндер зустрічі в іншу країну, плануйте, щоб зустріч була не одна, а декілька. Ми вільні люди. Наша відповідальність, знайти хорошу, здорову дружину…

Ось меседж іншої дівчинки, з якою я зустрічався на тіндер побаченні за день до зустрічі з Дашою. Ось який післясмак залишила мені інша дівчинка, яку я не катав по Варшаві і не їв разом устриць.

Вона вдячна. Навіть за мою просту присутність.

В неї чомусь, з’явився імпульс в голові, думка, бажання, написати мені такий меседж. Подякувати. А ця Даша, замість дякую – лише притензії, конфлікт і стрес. І тут напевно на це треба дивитись навіть не в плані романтичних стосунків, а більше в контексті життя. Чуйності. Мистецва життя. Уважності. Чи є в людини певні якості, щоб щиро жити. Щоб вміти дякувати. Що варте їй відкрити месенджер і просто написати ДЯКУЮ. Якщо людина не може бути вдячною за малі жести, то при збільшенні інтенсивності, все добро яке буде йти до такої людини, буде обертатись злом. Вона це обезцінить. Як і для неї, так і для людини яка дає. Все ж, як вчитель, я Даші сказав:

Не хочеш вчитись через розслаблення,
будеш вчитись через біль.

Загалом, знаючи натальну карту цієї дівчинки, розумієш що буде далі. Сатурн в Овні в падінні на куспіді DSC з квадратами на Сонце в 10Д і 4Д. Цікаво побачити її через декілька років. Скільки вона затиранить чоловіків або скільки циклів відносин їй потрібно буде пройти, щоб усвідомити правильне ставлення жінки до чоловіка. Зрозуміти що ніхто, нікому нічого не винен. І що кожен сам несе відповідальність за своє життя.

Її не можна звинувачувати. Адже в її картині світу, вона дійсно права і щиро вірить в що говорить. Потрібно буде вихватити від долі ще багато чого, щоб хоча б поставити під сумнів свій лайфстайл та відношення до людей. Цікаво, що я саме та людина, яка могла б скоригувати її долю або мінімізувати кармічний вплив Кроноса. Бо я і живу під управлінням Сатурна, ще й в пентаграмному Стелліумі.

Час і лише час, все покаже і поставить усе на місця.

Дуже часто, нам всесвіт, Бог, посилає такі ситуації, людей, які нам дуже потрібні, але ми, в міру власних циклів, звичок, его, не можемо це усвідомити… Усвідомлюємо, коли вже стає пізно…

Друзі та 5’nizza

Ще між тіндер зустрічами, я зустрівся зі своїми хорошими друзями та партнерами. Один з них був минулий партнер по фотостудії, про якого я писав в щоденнику за січень здається. Про його певне, некоректне ставлення до мене… І коли ми з ним зустрілись у вересні в мене було враження, ніби він дуже хотів примиритсь і зрозумів, що робив не так… (як під час нашого бізнес-проєкту так і після…) Таке було враження ніби наш з ним епізод життя 2018-2020 – Сатурн вирівняв. Час розставив усе на місця.

Мені здалось він зрозумів свої помилки
у відношенні до мене. А я свої.

Я б не сказав, що я дуже на нього ображався весь цей час… моментами (за цей рік) було неприємно усвідомлювати певний результат того проєкту і нашої з ним колаборації, оскільки деякі мінуси тієї справи до сих мір мені ікаються фінансово та матеріально.

Але я людина, яка дуже швидко відходить
і не тримає на людей зла…

Мене з ним поєднує дуже довга лінія життя і дружби ще зі школи. Можливо помилкою було робити разом бізнес), оскільки дружба з ним мені більш цінніша, ніж будь які бізнес проєкти. Але добре що все добре. Що усі все зрозуміли. Круто коли у тебе є друзі, з яиким ти можеш витримати цю дружбу часом та негараздами… Чудово коли життя вчить і час розставляє усе на місця.

Люди, які разом з друзями не робили спільний бізнес, не вкладали великі гроші і не втрачали разом – швидше за все не зможуть зрозуміти, про що я пишу.

Ми гарно провели час. Говорили про нове і старе. Про тренди і ділились один з одним рекомендаціями як можливо покращити своє життя. Пізніше, мене запросили на концерт групи 5’nizza – подарували квитки. Дуже чекав пісню АЛЕ – і отримав глибокий ASMR під час їх виступу. Ще було смішно побачити на цьому концерті дівчинку з тіндера, з якою я віртуально спілкувався ще у жовтні 2023… Мейкап Артистка)… На фото і в реальності… дві різних людини. Як же добре, що наша тодішня комунікація з нею завершилась.

Можливості для роботи

Загалом, після спілкування з друзями і партнерами, виникло бажання переїздити у Варшаву для роботи. Можливо також орендувати велику віллу і зробити ТікТок хаус. Така собі фотостудія Ферма 2.0 – тільки вже з проживанням ))) Буде видно. На все свій час. Можливість є, а далі побачимо як життя буде розгортатись. Варшава дуже зелене місто, але і дуже динамічне. Багато є хорошої архітектури для відеопроекційних шоу. Проте ринок, можливо не дуже великий…

Полякам дуже повезло мати королівську традицію (дякуючи Німецьким Орденам) і великий потік ресурсів зі сходу, України. Який між іншим не закінчується і сьогодні. В Варшаві є багато чудових людей. Але це місто не для життя. Для роботи ідеальне. Але не для життя. Занадто багато динаміки, машинно-логістичних операцій, що призводить до різних видів стресу та мікроударів по серцю… Хоча Варшава рахується одним із найбільш озеленених міст Європи і тут непогано кожному українцю мати невеличку квартиру як перевал для подальших подорожей…

Ще я побачив як на Броварах Варшавських, тепер кочують та живуть багаті українці та батальйон Варшава. Зрозумів, на скільки добре Варшава піднялась і за рахунок наших мігрантів. А ще зустрівся зі старими друзями з військового ліцею, покурив кальянчік і полетів додому у Відень. Між іншим, якщо будете зупинятись у Варшаві, бронюйте готель Novotel – мій вам рекомендасіон.

Ще одним невеличким відкриттям було – випити келих, два шампанського в дорогу в аеропорті. Дуже розслабляє і дорога відчувається набагато легше.

Капітан Куява

Дуже правильним рішення в цьому році, було розділити моє приватне життя та робочий аспект. Відтак, створив ще один вебсайт kapitankuiava.com – як свій щоденник для подорожей та мистецтву життя. Такий собі капітанський журнал. Тут буду записувати свої інсайти, вести щоденник життя, публікувати вірші, поезію, певні культурні та національні плюси та мінуси в кожній країні де я побуваю. А ще, в не дуже далекому майбутньому, буду через цей сайт продавати свої книги, можливо курси по темам, як малими зусиллями робити велике, як зберегти своє життя і як бути щасливим.

Тому, в скорому часі, навіть щоденник
може стати для моїх читатів платним,

оскільки в дуже велику к-сть абзаців, я часто вшиваю, певні наративи, ідеї та інсайти, як коштують супер дорого або є безцінними. І для когось вони можуть конкретно допомогти змінити життя на краще. Хоча напевно, краще все ж буде створити функціонал для донатів. Оскільки не дуже хочеться перетворювати своє життя в гастроном.

Напевно, я б не хотів бачити в своїй аудиторії людей з кліповим мисленням. Я спеціально деякі думки і дуже важливу інформацію вшиваю нативно в різні частини тексту, своїх розповідей, таким чином страхую сам себе і паралельно створюю певні фільтри на вхід для своєї аудиторії… Тому, щоб деякі інсайти усвідомити, потрібно вдумливо читати усе. Мати концентрацію та фокус.

Взагалі, як буде описано нижче, в цьому році,  я особисто діагностував у себе СДВГ. Синдром дифіциту уваги та гіперактивності. Мені багато, що прояснилось, як я сам, так і певні рішення які я приймав в моєму житті. І як людина з штучно створенною низькою самооцінкою, мені потрібне постійне нагадування, що я живу вірно, красиво та щасливо. Що в мене є чудові результати. Тому такий щоденник, стане чудовим модулятором моїх станів. Коли відчуття життя і самооцінка йде в мінус, достатньо просто відкрити свій літопис і стан покращується.

СДВГ. Синдром отвержения.

На 35 році життя, я особисто діагностував у себе синдром дефіциту уваги та гіперактивності. Це сталось випадково. Натрапив на рілс в інсті. Потім почав копати глибше, аналізувати своє життя, роботу, навчання, відносини у родині та у стосунках. Як же багато мені стало зрозуміло. Пазл склався і завершився. Фактично більшість своїх рішень які я приймав в різні роки здебільшого мали певний вплив через СДВГ. Особливо, що стосується роботи і відносин з партнерами і жінками. В інсті я в шутку написав, що маю СДВГ, і тепер потрібно вирішити

змінюватись самому, чи міняти світ під себе.

І якщо ретроспективно подивитись на мій лайфстайл та життя, як я його вибудував і для чого, то можна точно сказати, що я змінюю простір під себе. Живу в своїх створенних ілюзіях та фантазійних світах – а потім вони манефестуються у реальність. Колись моя чудова подруга Маргарита сказала мені:

Чиїсь ілюзії можуть бути сильніші, ніж реальність людей.

Мультизадачність це про мене. Велика к-сть проєктів – це про мене. Часто буває, що починаю проєкти і багато яких не доводжу до кінця – Так би могла подумати людина без СДВГ. Вони просто не знають, що я розрибв для себе інфраструктуру із проєктів в яких цикл реалізації може бути і 10 і більше років. Мені просто так легше. Згідно з моєю життєвою стратегією, є великий вєєр проєктів, між якими я просто переключаюсь. Це допомагає мені не втрачати інтерес і підтримувати подальшу мотивацію та реалізацію проєкту. Ну наприклад, ти займаєшся тиждень 3д анімацією, тобі надоїло, дофамін не виробляється більше. Переключаєшся на задачі по СММ. Знову 1-2 днів, надоїло – починаєш займатись створенням відеокурсів. Тиждень, вигорів – переключився на Фотопарк, плануєш, пишеш концепти і тд.

Мені того завжди було і вчитись важко, що в школі, що в університеті. Я швидко втрачав інтерес, а вчителі в силу їх природи, а також певна соціальна нормативність, яка була в той час, не давали можливості краще мене зацікавити. Відтак, я переходив зі школи в школу, з університету, до інституту. Зараз, я взагалі думаю про те, що було б правильно людей, які мають певні психологічні властивості,

включати в поле інклюзивних програм.

Ну наприклад. Я усвідомив, що мені, щоб закінчити бакалавра або магістра, потрібно від 4 до 7 років. Я хочу вчитись, можу за це платити гроші. Але я хочу вчитись лише тоді, коли в мене до цього є бажання, є інтерес. Горить вогонь душі. І точно я це робити не буду, коли мені якийсь вчитель виставляє делайни на здачу. Мені буде легше вже купити такий диплом… Фактично було б класно, щоб будь які освітні програми не мали лімітів. В тебе коли є час і бажання і інтерес саме до цього предмету, ти тоді і навчаєшся.

Окрім того, така специфікація навчання може бути наоборот більш глибшою і результативнішою, оскільки проходить через час та континум. 

Як ви знаєте, людині яка немає ніг, не кажуть – ми тебе відрахуємо, бо ти там щось не здав, чи не був присутній, бо у вузі немає ліфта. Такій людині, в плані інклюзивності, будують пандуси, електричні підйомники й інше. Думаю нашому соціуму, потрібно зважати і на людей котрі мають СДВГ та й інші психологічні особливості чи якості іншої будови мозку.

Мені здається, що СДВГ люди – це полімати.

Те саме і у відносинах. Мені здавалось що я поліамор. Я можу дуже швидко закохатись у дівчинку (а точніше в її образ) з фейсбуку або сайту ескорт-агентства. А через декілька годин, навіть не пам’ятати, що чи кого я бачив. І це між ішим, завжди була причина, чому жінки, з кими я був у минулих відносинах ревнували мене. Хоча думаю, вони путали смисл любові та закоханності.

Цікаво, що СДВГ це просто ще одна мова опису людської конструкції. Природи біосу. Це ж можна описати і через астрологію і через соционіку і хюман дезігн. Просто в тих чи інших аспектах, певну мову, можна краще зрозуміти.

Також усвідомив, що в мене велика сенситивність і є синдром відкидання. Синдром отвержения. Стало зрозуміло чому так гостро відчувається коли хтось від тебе відфоловлюється або не пише тобі. В астрології – Опозиція Луна 9д – Нептун 5д. І добре, що вже в листопаді, я знайду рішення як робити коменсацію цих станів і пропрацьовувати їх.

#ЯкЯживу – Рік 2020

Ще в цьому місяці я підняв бекапи за 2020 і зробив невеликй рілс за прожитий рік. Думаю змонтую в подальшому ще 2021 і 2022, щоб відрахунок років був саме з 2020 для цього щоденника. Знову таки – як людині з СДВГ, потрібно постійно нагадувати собі за свої результати, щоб я не обезцінював своє життя. Коли ти навчився жити легко – шукаєш ще більшої легкості.

Все ж розум така сволоч, що все, що приходить легко – це не дуже цінниться.

Тому не потрібно забувати. Якщо хтось мені скаже, що я егоїст, нарцис, то я готовий таку людину послати нахуй. Прямо в очі. Мало хто дійсно усвідомлює на скільки сильно я борюсь зі своїм его і спеціально не даю йому зростати. Від цього і самооцінка порушується, але це береже душу. Люди якісь конченчі) Не можуть лишній раз поставити лайк в інстаграмі, проте коли ти робиш собі фотосесії чи постиш раз на рік фото – то тебе ці людішки обзивають нарсицом… )))

Моя Барселона

Далі, через Відень, я полетів в Іспанію. Ще з 2023 року було домовлено про організацію Каміно моїм Вчителем. Я прилетів в Барселону і відразу зустрівся з братьма та сестрами нашого Ордену. Перший день був розгрузочний. Гуляли по Барсі. Я відвідав ботанічний парк, покатався на яхті і став глядачем міжнародного кубку 37th America’s Cup. Зрозумів, що в цьому виді спорту просто неймовірно великі гроші. Був вражений. Відчув портовий вайб Барселон і вплив американських грошей.

Наступного дня ми відвідали храми Собор Святого Хреста і Святої Евлалії та базиліку Санта Маріа Дель-Мар. Я не буду описувати тут відчуття і переживання, тому що це не для публічного щоденника. Ще в Барселоні, я познаймовся з мистецтвом Гауді та Субіраксом. У них просто ідеальні скульпутри та рельєфи для проекційних інсталяцій. Особливо Субіракс. Дуже алхімічні роботи. Є ноти Гнозису.

Під вечір, я відвідав морьский, історичний музей, зрозумів метафізику та фізику маяка і побачив історію розвитку круїзної індустрії і як це було 100 років назад. Зрозумів, переконався ще раз, що круїзний лайнер – найкращий вид бізнесу який тільки може бути і який по’єднує у собі все що потрібно.

А ще в ботанічному саду натрапив на дуже просте, та водночас красиве оформлення каменів у прості.

Каміно Чорної Діви

Почалось в Монтсерраті. Відарзу скажу, що туди можна приїхати окремо, щоб побути там декілька днів, тиждень. Щоб погуляти по природі серед святих місць.
Каміно Чорної Діви – моє перше Каміно. Я готувався до нього майже 3 роки, стараючись розчинити своє его. Сепаруватись від всього. Особливо від професії, соціального статусу, грошей, успіху. Проводив першу сеперацію, перше Нігредо, яке і по сьогодні не завершується. Думаю, це Каміно, варто окремої статті на цьому сайті. Тому, я тут опишу лише частково деякі інсайти, які були у мене на шляху…

Осіннє рівнодення

В Монтесерраті є дуже важливий артефакт – Скульптура Чорної Діви, Мадонни. Коли дивишся ій в очі, проникєшся чимось дійсно трансцендетним… В ту ніч, мені приснився цей герб, який був зображений в дуже неоновому світлі. Хрест дуже сильно світився, немов горів констрастно білим кольором. Напевно це ще один символ, який буде далі йти зі мною по життю. Лицарська лінія передачі буде захищати. І не лише мене, але напевно і Волинь…

Я дуже проникся Аррагонським Каміно і додатково заринувся в ейдоси Каталонії. Багато чого ще залишилось з Середньовіччя в цьому регіоні. Винзу цієї сторінки буде невеликий відеорілс за вересень, там частково показані деякі місця та події котрі ми застали на шляху.

Багато про що говорив з Учителем. Про Орден, про Гнозис. Про відповідальність за духовні діла і можливість інтеграції хтонічних сил. Це все було на фоні Храмів Тамплієрів, прекрасного Арагонського ландшафту та відчуття синергії крізь колону нашого руху. В день ми йшли від 15 до 30 км. Десь на 3 день втома повністю відступила.

Було відчуття телепорту та легкості.

Ми ночували кожну ніч в іншому місті, а цілий день долали дистанцію. Після 3-го дня, все дуже ставало ілюзорним. Долання дистанції в 25км здавалось телепортацією. Ми ніби “пригали” між міста до міста. Це трішки мені нагадало яхтинг. День переход, вечері прибуття у новий порт, марину, бухту. В деякій мірі, Каміно – це яхтинг по суші. Насправді долання таких дистанцій, пішки, робить нас людьми. Нагадує нам про людьске. Що таке людьска антропність. Я дуже вдячний своєму Вчителю за цю можливість і цей досвід… А ще за нові Знання, про можливість краще пізнати себе

Інвестплани для інфраструктури. ЗПІФ

В минулому році, я обціяв собі що почну вибудовувати спеціально інфраструктуру та займатись нетворкінгом потрібних людей. В цьому місяці я написав презентаціяю Резидент 101 – для можливого коллективного інвестування і пошуку партнерів для організації закритого ком’юніті. К-сть місць в громаді буде обмежена і на даний момент вже 11 людей подали заявки на вступ.

Сьогодні в світі відбувається все більше глобальних потрясінь, які прямо впливають на рівень життя, свободу людей і пересування капіталу.
Події 2020 і 2022 років, ясно показали, що сьогодні добре мати диверсифіковані активи і бути більш мобільним. Одним з таких неявних активів може бути створена нами інфраструктура, яка забезпечує її учасникам більшу свободу дій і легку міжнародну мобільність. Створення закритого, інвестиційного пайового фонду з метою придбання нерухомості та транспорту в ключових європейських містах, для невеликої групи може стати гарним рішенням у перспективі наступних 20-30 років. У цій презентації описано конепт інвестпроекту для 101 учасник фонду. Таких інтегрованих інвест-продуктів на сьогоднішній день не існує на ринку. Проект Резидент Інститут є піонером  у цьому плаванні. Фактичні, я розробив можливості інвестувати не в бізнес-проєкт, а в інфраструктуру для життя, яке за кілька років принесе задоволення легкості, свободу і мобільності для наших подорожей. Лінк на презентацію

Точно переїзжаю в Грецію. Вирішив.

#ЯкЯживу – Вересень 2024

Це був прекрасний місяць. Дуже динамічний. Не без сліз і розчарування. Але також і з радощами, щастям та новими відкриттями. Дякую причинам і наслідкам, які мене привели до нових людей, ситуацій та місць. Кристалізація, кристалізація і ще раз кристалізація своєї душі.

Огранка характеру і більша довіра до себе і власного досвіду.

Але разом з тим ще більша щирість та відкритість до світу та людей. Дякую усім хто був зі мною у вересні 2024. Я вас усіх люблю.