Найважливіший навик майбутнього
Радислав Гандапас розказав мені, що форум в Давосі, оприлюднив 5 ключових якостей, навичок для людей майбутнього. Переважно, це все про софтскілс. Типу скіл комунікації, розвиток емоційного інтелекту тощо. Проте доповню, що, всі ці софтскілз будуть недієздатними і не актуальними, якщо в тобі величезний чорний осад чи яд від інших людей, які ранили твоє сердце.
Тому скажу, що у нашому все більш демонізованому світі, у світі в якому все більше зникає благодать і щастя стає все менше – єдиним вірним навиком якому потрібно навчатись буде:
SoulSkills – Навички для душі
(Якщо що, то я цей термін перший придумав)))).
А саме, основним навиком SoulSkills – буде вміння витравлювати з себе цей яд. Цей осад, залишений іншими людьми. А ще ліпше, алхімічно трансформувати його в щось краще. Наприклад цей текст або мої вірші з категорії Стелліум – це спроба трансформувати негативну енергію в щось позитивне або нейтральне. Щось цінне. (Одна з причин написання).
В минулій статті – “Життєпис – як лікі для душі“, я якраз розповідав, чому важливо вести щоденник і як виписування з себе негативу – покращує твій стан.
Гріхі минулого
А в цій статті, я б хотів дати невеличку рекомендацію про збільшення благодаті і добра в призмі Складного відсотку часу. Як я вже розказував раніше, складний % дуже добре починає відчуватись лише після 10-15 років. І якщо ми одинцю виміру візьмемо саме – добро, то привіт від карми, ви почнете відчувати через 10-15 років і по наростаючій вверх. Те саме і зі злом. Почне шарахати не відразу, а з часом…
Знаєте яким людям буде по справжньому легше жити в майбутньому? Тим, хто в минулому і зараз, не робив нічого поганого іншим людям. Свідомо чи несвідомо. Без різниці. Складний % почне про себе нагадувати і карма буде проростати все сильніше…
І знаєте, думаю в мене буде все ок. Я знаю себе. Собі брехати неможливо. І я знаю, що я в житті, мало кому зробив зло. Я ніколи не зраджував в стосунках, ніколи не брехав. Намагався завжди піднімати людей до свого рівня свободи і показувати альтернативний або серединний шлях.
Проте і я не без гріха…
В мене був насправді один єдиний момент, коли я дуже негарно “злив” одну дівчинку. Трішки за ту ситуацію мене ще сьогодні гризе совість. Проте, напевно, в мене були всі причини це зробити, оскільки вона не була чесна зі мною… або можливо в мене зараз низький тестостерон і надвисокий серотонін)))…
Ні про що не жалію
І от коли ти розумієш, як працює цей душевний осад, ця карма, яка приходить, навіть не як зовнішня і негативна ситуація, а як внутрішні муки совісті, ти розумієш, наскільки важливо писати історію свого життя – білосніжно та бездоганно. Щоб не робити нікому зла. Щоб коли пройде декілька років, – в тебе не накопичилось портфоліо з негативних активів, поганих справ, злих умислів, обманів і тому подібне.
Це між іншим, одна з найвжливіших причин, чому я ніколи не буду переступати закон, робити якісь неправомірні дії чи використовувати інструменти для помсти. Навіть коли буде дуже боляче…
Я точно знаю, що якби я заподіяв комусь зло – зараз би воно не відчувалось в повну силу. Проте, коли б пройшло 10-20 років – ехо цих гріхів, пронизовало би усю мою душу наскрізь з ефектами хардкорного дісторшену.
Я ні про що не жалію. Взагалі. Дивлячись ретроспективно в минуле – завжди поступав в призмі бажання допогти, щось створити або перейти на новий рівень. Більшість моїх дій, завжди керувались не вигодою, а пошуком і бажанням створити РАЗОМ, спільно, моделі Win-Win-Win (Людина-Людина-Середовище) і неважливо, які це відносини були, дружні, партнерські, кохані чи в соціумі…
Завжди жертвував своїм часом, своїм вибором особистого, на користь групового чи колективного. Ніколи не використовував людей в особистих, корисливих цілях…
Вибір і колії
Мені зараз не важко жити, бо нема страшних гріхів за спиною. Єдине, що мені сьогодні привносить дискмофрт в житті, це усвідомлення втрати часу, витраченого на інших людей, оскільки довіряв дуже близьким, рідним людям, які переключили стрілки не в тих коліях, що повело мене зовсім в іншому напрямі.
Напевно потрібно змиритись і прийняти…
Взагалі, стрілки і колії гарна метафора. Це точки біфуркації нашого вибору. Такі собі ротонди на шляху долі. Вибір зроблений в минулому, ти не можеш забрати назад. Це вже є. Це вже зроблене. Це вже у вічності. Це немає матеріального носія… І якби зараз, дівчата чи хлопці, не старались виправити свої помилки минулого – свою зраду чи прєдатєльство зі сторії, ти ніяк не витреш.
Це буде з тобою, назавжди!
Тому знаєте, дивлячись в такій призмі на своє життя, я гордий за себе, що в мене немає таких елементів в пам’яті, за які мені було б соромно, перед собою, перед минулим партнером, перед середовищем і перед Богом. А це означає, що і жити буде легше.
Все ж, поки ми не мертві, ми ще можемо постаратись стати святими. Ніщо ще не закінчено і не вирішене. Можливо, якийсь саме ваш хороший вчинок, зроблений через 10-20 років, допоможе перекреслити усі ваші негативні вайби минулого. Тому, залишається вам побажати – робіть добро і використовуйте складний % для збільшення свого капіталу благодаті.