Взаємодіючи з «щасливим» власником тривожно-уникаючого типу прив’язаності, ви часто будете запитувати себе: «Що пішло не так? Ми ж нормально спілкувалися». Давайте розберемося, у чому справа.
Ще вчора ця людина активно проявляла ініціативу, намагалася вгадати та негайно виконати всі ваші бажання, а сьогодні ходить з кам’яним виразом обличчя й ніби зовсім не збирається продовжувати спілкування? Він сам не знає, чого хоче? Можливо, його підмінили злим двійником. Або вам трапився нарцис-маніпулятор, який хоче покатати вас на емоційних гойдалках. Або ж все ще простіше: перед вами людина з деструктивним типом прив’язаності. Знайомтеся – тривожно-уникаючий тип. Його також називають боязливо-уникаючим або дезорганізованим.
Що таке тривожно-уникаючий тип прив’язаності?
Тривожно-уникаючий тип прив’язаності – це модель поведінки, за якої людина одночасно прагне близьких стосунків і водночас їх боїться. Іноді настільки, що може просто зникнути з вашого життя без видимих причин. Якщо вам уже знайомі особливості тривожного та уникаючого типів прив’язаності, то уявіть суміш цих двох. Але цей тип ще й вкрай непослідовний.
Людина з таким типом прив’язаності на початковому етапі стосунків емоційно інвестується так само, як і «тривожний» тип. Але щойно стосунки стають справді близькими, активується уникаючий режим. Людина замикається в собі, починає віддалятися або навіть пропонує все припинити. Як ще можна розпізнати людину з тривожно-уникаючим типом прив’язаності?
- Не вірить, що здатна будувати близькі стосунки.
- Недовірлива та сумнівається, що люди взагалі здатні на щиру дружбу й любов.
- Дуже боїться бути покинутою.
- Має занижену самооцінку, часто сумнівається, що її є за що цінувати.
Часто такі риси проявляються ще в дитинстві: дитина дуже хоче завести друзів, але боїться «нав’язуватися». А якщо хтось сам проявить ініціативу, може відреагувати неадекватно – злякатися й утекти. На щастя, ця модель поведінки піддається корекції.
Чому у мене тривожно-уникаючий тип прив’язаності?
Найчастіше тривожно-уникаючий тип прив’язаності формується ще в ранньому дитинстві. Причиною може бути насильство. Причому зовсім не обов’язково, щоб дитина сама стала його жертвою – достатньо побачити, як значущий дорослий завдав шкоди іншій людині. Якщо той, від кого дитина залежить, стає джерелом страху, може сформуватися переконання, що всі близькі стосунки є небезпечними та непередбачуваними.
Також на розвиток цього типу прив’язаності може вплинути нестача турботи. Якщо дитина не отримує достатньо безпеки, уваги та любові, вона може дійти висновку, що в принципі їх не заслуговує. Крім того, такий тип прив’язаності нерідко формується у дітей, які зростають у неблагополучних сім’ях, де батьки мають фізичні або психічні захворювання чи залежності. З одного боку, дитина змушена дбати про себе сама та звикає не потрапляти на очі батькам, але водночас вона гостро потребує їхньої підтримки та любові.
Як тривожно-уникаючий тип прив’язаності шкодить стосункам?
Спілкуватися з людиною, яка ніби сама не знає, чого хоче, – задоволення сумнівне й точно не для всіх. Хочеться визначеності та стабільності, але саме цього тривожно-уникаючі й бояться.
Люди з таким типом прив’язаності бояться близькості. Вони часто почуваються дискомфортно під час фізичних контактів («я не обіймаюся!») або коли потрібно емоційно залучитися в ситуацію. Вони також, як правило, не вміють ділитися своїми переживаннями.
Такі люди часто свідомо затягують період залицянь – коли близькість уже є, але зобов’язань та «чогось серйозного» ще немає. І, в ідеалі, шансів на подальший розвиток теж. «Зупинись, мить! Ось тут, біля цієї червоної лінії, зупинись і далі не йди.»
Тривожно-уникаючі люди схильні шукати й знаходити недоліки в новому партнері, створювати конфлікти «з нічого» та бути різкими без видимих причин. Також їм властива безпідставна ревність і агресія.
І знову повторимо: тривожно-уникаючі – надзвичайно непослідовні та непередбачувані. А такі емоційні гойдалки ніколи не йдуть на користь стосункам.
Але й життя у них – не мед. Вони часто страждають від самотності, не можуть поділитися переживаннями або попросити про допомогу (бо їх цьому не навчили), а кожне нове розставання тільки зміцнює їх у переконанні, що вони гірші за всіх і що їх ніхто ніколи не полюбить. Депресія – єдиний «друг», який завжди поруч із тривожно-уникаючим.
Що робити з тривожно-уникаючим типом прив’язаності?
Оскільки цей тип прив’язаності, як правило, пов’язаний із дитячою травмою, не варто відмовлятися від допомоги психотерапевта. Самостійно впоратися буде набагато складніше, але якщо сама думка про те, щоб відкрити душу сторонній людині, поки що нестерпна, можна спробувати попрацювати над собою самостійно.
Спершу варто виявити поведінкові патерни у спілкуванні з людьми та знайти «дефектну деталь», яка все псує. Згадайте, як закінчувалися ваші стосунки, проаналізуйте причини розриву. Не виключено, що першопричиною всіх проблем, тією самою «дефектною деталлю», був страх, що вас можуть покинути в будь-який момент. Постарайтеся згадати, коли цей страх виник уперше. Що саме в діях партнера наштовхнуло вас на цю думку? А чи справді це був «червоний прапорець», чи насправді ні вам, ні вашим стосункам нічого не загрожувало? У наступних стосунках, якщо виникне аналогічна ситуація, спробуйте не вмикати «захисні механізми».
Оточіть себе людьми з надійним типом прив’язаності. Вчіться у них будувати стосунки та виражати емоції. Вчіться довіряти світу та людям.
Дружити або будувати романтичні стосунки з тривожно-уникаючою людиною складно, але можливо.
✅ Проявляйте терпіння. Людина сумнівається і ніяк не переходить до активних дій? Дайте їй час, чекайте і не лякайте відповідальністю, яку потрібно взяти на себе прямо зараз. «Приручайте» повільно, покажіть, що ви для неї – безпечний простір.
✅ Будьте послідовними. Він непослідовний, але вам таким бути не потрібно. Передбачуваність і стабільність = безпека. А це саме те, в чому в першу чергу потребує тривожно-уникаючий.
✅ Виявляйте турботу та інтерес до його життя, підтримуйте і співчувайте. Нехай побачить, як це працює, і поступово навчиться робити так само.
✅ Не приймайте все на свій рахунок. Взагалі нічого, окрім грошей. Якщо партнер почав «відморожуватися», це не тому, що ви стали для нього недостатньо хорошими чи зробили щось не так. Просто його внутрішні «тривожно-уникаючі таргани» знову танцюють польку і розхитують його впевненість у собі. Ведіть себе, як зазвичай.
✅ Любіть себе. Взаємини з тривожно-уникаючим – це стрес. Вам потрібні сили, щоб справлятися з цим. А отже, все найкраще – здоровий сон, смачна їжа, позитивні емоції – спочатку собі. Якщо у вас самого мало ресурсу, як ви зможете ділитися ним із кимось іншим? Не бійтеся здатися егоїстом – ви просто піклуєтеся про себе, щоб потім мати змогу піклуватися про свого тривожно-уникаючого партнера.
✅ Якщо розумієте, що «не витягуєте», зверніться до спеціаліста. Якщо ж сил і бажання продовжувати стосунки з непослідовним і нестабільним партнером у вас більше немає – подаруйте йому абонемент до психолога і махніть ручкою. Виправиться – поговорите.