Коли продав деякі особисті речі і частину меблів – прийшло усвідомлення, що моя життєва лінія в Клагенфурті закінчилась, а можливо, швидше за все – призупинилась. Подумав, що варто переїхати у Відень. Розпродати максимум усе що лишнє, щоб краще зоорієнтуватись в просторі і ясніше побачити наступний план тактичних дій. Почався переїзд.

Половину квітня, я займайвся тим, що розпродавав усі речі, техніку, меблі. Ніколи не думав, що це може бути в радість. Цікаво, було споглядати, як певні речі продавались в секунді… Ти тільки їх виставив на Willhaben.at , так через 5 хв тобі дзвінок і назначається термін. Готові приїхати через пів години і забрати… Це дало мені усвідомлення про мою карму. Також, прихід людей і оплата куплених продуктів також була різною. Деякі речі продавались з проблемами. Але зараз я розумію, що це не речі були проблемні, а люди. Ось два простих приклади. Хтось телефонує до вас, добриденькає, вибачається, культурно говорить. Готовий приїхати дуже швидко, зробити демонтаж, приємно поспілкуватись, забрати куплене, оплатити грішми у великих купюрах, подякувати та поїхати. Швидко, легко, щасливо, вдячно! І вмене залишився також чудовий післясмак. Такі люди коректні для мене! Гроші від таких людей, хочеться правильно інвестувати, або покласти на збіркнижку. Інші ж, переносять зустріч, залежать від погоди, оплачують в малих купюрах, по приходу, крутять носом, роблять недовольний вигляд, торгуються чи збивають ціну. Неприємні. Гроші від таких людей хочеться занести в церкву чи задонатити на гуманітарну допомогу…
Такі люди некоректні для мене!

Проте я розпродав усі меблі які мені більше були не потрібні і в яких була історія, яку я більше не хотів пригадувати. Замовив бус. Приїхали хлопці, запакували все і мене, і ми поїхали у Відень. Як виявилось, один із них агроном, який через війну опинився в Австрії. У нього у володінні було 50 тис гектарів в Україні. Вирощував продукцію на експорт. Понарозказував мені схеми сучасної української корупції і одеського порту, що я аж за голову взявся… Але найбільше мені було цікаво запитати у нього, як він себе почуває? Коли раніше їздив на каєні і був мажор, а зараз грузить ящики і таскає речі по Австрії. – На що він мені, поміж всього іншого сказав:

Піднімався один раз, піднімусь знову.

І це дуже правильна ідеологія. Це відсутність страху. Я точно так само знаю, де б я не опинився, я зможу створити нову справу і заробити достатньо. Ось чому ритуал спалення грошей такий важливий.  Загалом, цьому водію дуже повезло. Думаю краще все ж, таскати ящики і жити в одній із кращих країн світу, ніж сидіти в болоті на нулі…

Стосовно Калегенфурту, я точно зрозумів, що буду купувати там квартиру. Потрібно зменшити витратну частину, підзбирати трішки грошенят і купити там собі нормальну хату з видом на озеро. Вистачить циганувати по зйомним квартирам. Заїбало. Якщо вже і жити на зйомних квартирах, то потрібно переходити повністю на кочовий спосіб життя. Подорожувати по цілому світу…

Секондхенд

Приїхавши у Відень, знайшов в хололидьнику банку згущонки ) і почав розпродавати речі зі свого гардеробу. Я вже писав вище про те, як добре носити один єдинй колір. Коли я зібрав весь одяг, який хотів продати – взявся за голову. Стільки всього. Стільки всього різного. Боже за що? Це я жертва маркетингу? Чи жертва своїх батьків, особливо мами, які страшно люблять шопінг?)))

Насправді, переїждаючи, я зрозумів, що мені для життя потрібно по набору особистих речей. Наприклад 2 вилки, 2 ложкі, 2 тарілки. А може навіть і по одній. В кожному домі є загальний сервіз, де є набір однакових тарілок, ложок. Це така сімейна шерінг економіка, при цьому немає нічого індивідуального. Пригадую Музей Сісі у Відні, де показували, її особистий набір гребінців, інструментів які належали лише їй. Перефразую: представте ви приходите в звичайну перукарню, а за вами там закріплені інструменти, які налелажть лише вам. Перукар використовує їх лише для вас. В цьому сенсі, я зрозумів, що в мене мусить бути все своє. При тому що, світ максимально буде далі переходити до колгоспів 2.0 – нової шерінг економіки, всеодно речі особистого вжитку, мають бути свої. В першу чергу це речі особистого, приватного і напівприватного користування. В другу, їх має бути не дуже багато, щоб вони ідеально інтегрувалися в кочовий формат життя. Аскетизм, приватність, мобільність. Не потрібно обтяжувати себе речами.

Твоє життя має вміститись в твоїй квартирі – твоїй машині, – твоєму рюкзаку, – в твоїй голові…

Окрім того, таке відношення до речей, буде лише накопичувати внутрішню енергію і звільняти розум від непотрібних думок, ментальних установок чи інформаційного шуму, а в подальшому і неправильних дій.

Виставив речі на вільхабен і побачив наскільки великий є в людей інтерес. Я завжди БУ одяг відавав на гуманітарку  – як допомогу. Але цього разу їх було на скільки багато, що я подумав, лишніх 500 євро мені точно не завадить. Почались продажі. В мене стався ще один розрив шаблону. Ніколи не міг подумати, що люди так часто і так бажанно купують БУ речі, особливо одяг. І ще більше дивуєшся, коли приходять не лише прямі клієнти, але і афганці перекупщики… 

Також, в квітні до мене прийшов сирієць фотограф, якому я продав залишки фото-відеотехніки з над великою знижкою. З однієї сторони, він емігрант, біженець через війну – стало жалко. Розумію його дуже добре. По друге – він частково, колега по цеху. По третє, цей апарат, відбився мені вже 3 чи 4 рази. Він був на фотостудії, в ренталі, в зйомках моїх проєктів, тощо. Загалом, сирієць не міг надякуватись і казав коли розбагатіє знайде мене і запросить до своєї студії. І думаю в нього все вийде. Як мінмімум тому що та техніка блага. На ній буде легко працюватись і він заробить також достатньо.

Відпочинок та новий проєкт

Ще в квітні я вперше став на лонгборд. Покатався по Віденському Рінгу. Отримав багато емоцій. І дійсно, те чим в дитинстві не догрався, наздоганяю зараз. Батьки мої говорять, що в дитинстві я дуже швидко подорослішав. І дійсно, відразу скільки себе пам’ятаю в мене було дуже багато відповідальності, за близьких, рідних, коханих…
Познайомився з Куклой Колдуна, побував в нічному клубі. А перед цим створив лендінг для нового проєкту маркетплейсу – Імерсів Музеум. Розробив цікавий логотип.

Також майже весь квітень був у ретроградному меркурію. Поїздки були частково важкими. Зривались рейси, проте я в шоці з того, як Австрійський бундесбан, культурно та елегантно вирішував ці проблеми.

Все ж Австрія краща країна для життя.

Причому вона приходить тобі на допомогу в моменти коли вже здається що сил нема…

Квітень був сповнений ностальгії.

За своїм дитинством. А ще, я зробив ретроспективу стосовно усіх жінок, яких я любив. Усвідомив, що найкраще мені було саме з Марією з Кореї. Зрозумів, що найперше, що мені важливо, це Любов на рівні розуму. Коли люди з півслова розуміють одне одного. Коли в діалогах народжується щось нове, щось вище. Немов 2 науковці роблять відкриття достойне Нобелівської премії. Але це більше не про науку, а в призмі життя. Відчуття життя. Розуміння життя. Як жити так, щоб кожен діалог, кожне б слово приносило задоволення…

Різні жінки мали різні формати любові, хтось любив тілом, хтось душою, хтось розумом, хтось ставленням. Все таки Марія була кращим оператором по можливості возгонки енергії до Андрогінних станів. Не знаю чому це так, можливо, тому що вона народилася зі мною в один день. Чи тому що вона метиска, чи тому що теж Віджей. Правду кажуть, креативна людина – креативна у всьому.
І це точно, – мої минулі стосунки були надтоксичні…

Переливання з пустого в порожнє…

Все дійсно видно в порівнянні. Люди які не знають, не відчувають тонке, не мають досвіду творення – ніколи не зрозуміють про що я зараз пишу… А зараз, повноцінно вийшовши з психологічної залежності і любовного психозу, коли можна свідомо, ясно та тверезо подивитись та співставити минулий досвід – розумієш, що ти усе робив правильно…

Дякую тобі Боже. Що ти забираєш непотрібних мені людей з мого життя.

Сам би я не зміг вийти точно. Вирішував би проблему в силу власної природи та доброти до кінця і напевно ціною власного життя та здоров’я… Вимір розгортається під певних людей і задачі. Створюється контекст – як полігон для створення благ, роботи над помилками. Погано, що багато людей це не розуміють. Проте поки ми живі – будуть нові цикли. Поки ми живі – є шанс все виправити. Цей шанс є у всіх!

Разом з 4 технологічною революцією, починається період мого нового життя!

90% моїх знайомих, друзів, родичів в наступні 20 років втратять роботу. Більшість людей стануть непотрібними для еліт. Для когось створять базовий фінансовий дохід, але заберуть свободи або права. Когось добʼють війною або вірусами, а ще хтось задауншифтиться в селі або еко-поселенні, подалі від цього кіберпанку… Але будуть і такі як я. Люди, які будуть створювати нові ейдоси, ідеї та смисли! Нову цінність! Я майстер цінності. Я в цьому Бог. Такі як я, будуть керувати, формувати і направляти цей світ. Бо саме наш мозок має інтегральне мислення, спроможне на синтез нового. Того, що будь-який штучний інтелект не взмозі буде зкомпілювати за допомогою комбінаторики…

Признаюсь, мені буде приємно побачити, як велика частина тих, хто в минулому поступили зі мною погано, будуть викинуті в гетто кібербанку. Візгу буде дуже багато… Але вони отримують те, що заслужили. Через своє ставлення та невігластво… А в мене буде ще один доказ, що вища справедливість існує і я її бачу… Останні 20 років це був лише тест. Створювались ситуації для обчислення та аналізу людських душ. Кожен показав своє лице.

Вони забрали в мене лише трішки, проте думали, що взяли усе!

Зараз же, особисто для мене наступає період творення. Прекрасного соларпанку. Нового Еону! Готуйтесь, буде дуже багато катастроф і соціальних потрясінь! Міжособистих проблем та напруження. І той рай, який ви мали в минулі роки, ви будете згадувати як прекрасний сон… Цініть вимір навколо себе, поки ще є можливість! Думаю, через років 50, людина, можливо, зможе отримати вищу антропність. Бо коли вона стане перед викликом штучного інтелекту, роботизації – їй прийдеться або стати Übermensch або бути відкинутим в гетто. І якщо все вийде, то орден Джедаїв або Дім Атрейдесів не буде здаватись такою фантастикою. Техно-містико-магічна цивілізація не за горами… 

Квітень закінчується початком сесії по терапевтичному садівництві.

30 квітня – сповнене кармічної глубини.
Надтонке відчуття життя та долі.
Концертація зла і усвідомлення його аспектів…

Творчість – те, що може спасти цей світ..

#ЯкЯживу – Квітень 2024

Загалом, закінчуючи зараз у листопаді цей абзац, ще раз зрозумів одну важливу річ. Хороше ставлення до людини – це найцінніша валюта. Якщо ти добре ставився до людей, вони будуть це завжди пам’ятати. Це вже у вічності. Воно є. Як зроблений жест минулого. І тим більше, якщо при цьому, інша людина поставилась до тебе погано – це буде з’їдати її з середини. Вона це також буде пам’ятати. Це мене мотивує робити ще більше добрих справ. Напрацьовувати собі благость. Благодать. Робити добро людям, сама прекрасна помста і водночас захист від їхнього зла…