Про здорове харчуванння.
Питання складне, оскільки сьогодні це стало брендом. На цьому багато жвавих ділків заробляють чималі гроші. Тому сам зміст питання часто підганяють під бажаний результат. Причому прихований, який хоче отримати той, хто заробляє на цьому і хоче заробляти довго . Тобто зробити людей певною мірою залежними від себе. Щоб вони фактично утворювали щось на зразок дієтологічної секти у своєму комерційному колі. Що, до речі, ми дуже часто можемо спостерігати у різних сироїдів або подібних їм вегетаріанців. Коли та чи інша дієта починає поєднуватися з певною концептуальною картиною світу та з уявленням про себе. А інколи навіть із релігійними, чи точніше псевдорелігійними поняттями. І другий момент: усе це подається назовні авторами таких методик як щось чудове, майже панацея, яка “дарує людям добро”. Проблема ускладнюється тим, що на певному етапі справді деякі дієти або форми харчування можуть покращити стан.
А пізніше — привести навіть до катастрофи.
Є ще один механізм, зокрема пов’язаний із голодуваннями. Навіть коли тіло майже руйнується, воно все одно виділяє певні речовини, які суб’єктивно дають відчуття легкості й хорошого самопочуття. Але згодом можуть настати незворотні наслідки — аж до важких дистрофій тканин, органів і так далі. Тому треба одразу зрозуміти: у системі харчування нині виникло дуже багато всього, що часто заплутує людину. Плюс треба додати, що є добросовісно люди які помиляються. Фанатики чи просто захоплені особи, які виявили у певному аспекті харчування відповідність своїм ідеям, концепціям або стилю життя. Їм особисто це допомогло, або вони мають власні ілюзії на рахунок цих станів.
І вони починають пропагувати це всім.
Якщо вони достатньо енергійні, то створюють щось на кшталт секти — або принаймні впливають на людей. Також є ті, хто руйнівно змінює власне харчування. Але оскільки їх ідея захоплює повністю, навіть очевидні зовнішні ознаки руйнування організму — стан тканин, млява, нечітка мова, погана артикуляція — натякають лише на одне: у людини вже проблеми. Проте вона переконує себе в протилежному, чим створює собі концептуальну домінанту підкреслену прожитими емоціями та минулими інвестиціями часу чи ресурсів.
А дуже часто дієта пов’язана з самообмеженням і зазвичай зі страхом або з бажанням почуватися “особливим”. Це ототожнюється з его, самоствердженням, гординею. Тому таким людям дуже складно щось пояснити, особливо коли справа зайшла далеко. І все це вкинуте в сучасне суспільство, підсилене інтернетом і YouTube, ріслами в Інсті, де ці ідеї перемішуються у найхимерніших конфігураціях.
Проблему поглиблює ще одне:
Те, що справді допомогло комусь одному,
зовсім не гарантує, що підійде іншому.
Харчування — настільки індивідуальна річ, що створити універсальні рекомендації практично неможливо. Проте завжди знаходяться дуже енергійні персонажі, які у своїй історії “щось вирішили”, іноді подолали серйозні проблеми і тепер активно пропагують це всім. Люди ж просто слідують за авторитетом, не розуміючи, що цей приклад цікавий сам по собі, але мало має спільного з ними особисто!
Далі треба усвідомити, що є й чисто економічні інтереси.
Наприклад, багато апельсинів. Вони мають властивість псуватися, попри хімію та зберігання. Скільки людина може з’їсти апельсинів? Не дуже багато. Виникає ідея фрешів. І це вводиться у “культуру оздоровлення”. Особливо серед тих, у кого є гроші на такі модні практики.
Класична ситуація: людина щодня випиває фреш “для здоров’я”, платить за це чималі гроші, вирішує проблему утилізації старих апельсинів і впевнено наближає себе до діабету.
Бо треба включати елементарну логіку: скільки апельсинів входить у склянку соку? Скільки таких апельсинів ви реально здатні з’їсти? І де клітковина, яка мала би сповільнювати всмоктування цукру? Постає дуже цікаве питання: Чи здатне тіло взагалі перетравити таку концентровану есенцію? Таким чином, перший висновок: харчування — надзвичайно непроста річ.
Тому не може бути однакових рекомендацій для всіх.
Другий момент — дуже багато систем “здорового харчування” ґрунтуються на якихось окремих концепціях: кислотно-лужний баланс, сироїдіння, веганство і тп. Береться одна концепція, яка автору симпатична або яку він зрозумів краще за інші і вона проголошується базовою догмою, від якої “танцює” все інше. Проблема в тому, що таких концепцій можна створити безліч. А ще мотивація пояснюється з позицій сучасної науки: речовини, метаболізм, процеси — але це не є цілісним розумінням системи травлення. Бо не враховується енергетика продукту, не враховуються інші аспекти.
І тому концептуальні перекоси — це теж реальність.
Виникає питання: як взагалі розібратися з харчуванням? Ви вводите проблему в пошуку — і отримуєте сотні дієт, які суперечать одна одній. Одні кажуть одне, інші — прямо протилежне. І “в усіх все спрацювало”. У результаті ви практично позбавлені вибору — незрозуміло, на що спиратися.
Що ж з цим усім робити?
Почнемо з базових міркувань. По-перше, треба розуміти свій стан. Є більш-менш здорові люди, а є хворі з конкретною проблемою. Це вже повністю змінює підхід до харчування. Ті, хто здорові, можуть менше концентруватися на харчуванні. Ті, хто має проблему, мають шукати лікувальну дієту. Але знайти її непросто.
Поговорімо спершу про більш-менш здорових. Ми живемо в токсичному середовищі. ГМО, хімія — усе це скрізь. Вода забруднена. Повітря в містах теж неякісне. А повітря — це частина харчування. Якщо спростити формулу харчування, то вона складається з повітря, води і твердої їжі. Якщо ще точніше — важливі також враження і впливи на тіло: фізичні навантаження, стрес, секс, зусилля.
Тіло по різному працює, коли людина має регулярні статеві стосунки або коли їх немає. Коли займається фізичною працею, тренується, практикує бойові мистецтва — або ж ні. Усе це різко змінює здатність тіла переробляти токсини. Треба зрозуміти наступне:
абсолютно чистої їжі ви не знайдете.
Навіть у дорогих “екобіомагазинах”. Та й обіцянки виробників — м’яко кажучи, сумнівні. Бо бізнес — це за визначенням про прибуток, а не про мораль і етику. І корупція є всюди — не тільки у слов’янських країнах. Тож не треба мати ілюзій про ідеально чисті продукти.
Так само проблемна і вода. Хоча встановити фільтри — це може бути розумно. Існують різні методи очищення води, замороження, відтаювання — але часто люди роблять це під впливом страху. Страху смерті, страху хвороби. Або бажання відчувати себе “особливим”. Через це питання оздоровлення займає стільки сил і часу, що загальна енергетика людини навіть пригнічується. Тому потрібно знати міру.
Головним домінантним фактором є натхнення.
Ось чому я неодноразово писав, пишу і буду писати, наскільки творчість важлива в житті кожної людини!!! Стан радості, творчості. Стан інспірації Коли у людини гарний настрій — гормональний статус покращується, органи працюють краще і тіло краще справляється з токсинами. Це значно ефективніше, ніж перетворювати їжу в релігію чи підтримувати концепції отримані з рілсів інстіграму.
Ми вже згадали, що ядів багато і питання не у пошуку “чистої їжі”, не у постійних голодуваннях чи клізмах. Найефективніший спосіб — це створити формулу життя, за якої ваше тіло й енергія можуть самі “перепалювати” токсини.
Як це робиться?
У першу чергу — фізичні навантаження 2–3 рази на тиждень до сильного потіння. Бажано з емоційним переключенням. Пити достатньо води — теплої, не холодної. Холодна вода — це «смерть». Найкращі навантаження — бойові мистецтва. Там тіло отримує сигнал, що потрібно бути сильним і життєздатним. Плюс важливе регулярне статеве життя — це гормони, циркуляція енергії, вплив на систему очищення тіла.
Також необхідне творче середовище,
радісний стан — бо депресія руйнує найсильніше.
Щодо самої формули правильного харчування — вона дуже проста:
Їсти тоді, коли голодний. Прислухатися до їжі. Не їсти те, чого не хочеш. Їсти рівно стільки, скільки потрібно, щоб відчути ситість — і зупинитися.
У принципі, це базова формула. Усе було б добре, якби все було так просто, адже в людини існує безліч душевних напружень, і їй потрібні компенсації через смак, бо тут також присутній ритуальний аспект. Справа в тому, що коли людина їсть або п’є, вона ніби поглинає зовнішній світ.
Коли ж у неї є проблеми з цим самим зовнішнім світом, виникає внутрішня напруга, що відштовхує і вона відчувається як певний біль — психічний, душевний. І цей біль, звісно, погіршує загальний стан. Коли людина їсть, вона немов би зливається із зовнішнім світом, усуваючи цю суб’єктно-об’єктну дихотомію і суб’єктивно відчуває, що напруга спадає. Саме звідси, зокрема, походять численні ритуали.
По-перше, примирення: якщо хочете помиритися з людиною — поїжте разом, щось випийте. Хочете провести вдалі переговори — краще робити це під час їжі або пиття. Та сама культура любовних побачень: контакт встановлюється краще, бо суб’єктно-об’єктна дистанція розмивається. Про це свідчить і те, що люди, коли хвилюються, часто починають їсти — компенсуючи внутрішній опір середовищу.
Тому не потрібно сприймати їжу лише як поживні речовини.
Їжа — це ще й певний ритуал, а деякі продукти, наприклад солодощі, мають свій специфічний смак, тобто енергетику смаку, яка певним чином впливає на тонкі аспекти людської психіки. Тому ні в якому разі не можна зводити харчування лише до поживних елементів, кілокалорій чи того, що «корисно».
Їжа — це також вплив на сферу почуттів та її тоншу складову. Звісно, виникає питання: чи може їжа, приготована механічно, впливати на сферу почуттів? У певній мірі може, але це не зрівняється з тим, коли хтось готує спеціально для вас. Є велика різниця між тим, коли готує кухар у ресторані, де головна мета — заробити і тим, коли готує ваша кохана жінка, яка ще й уміє готувати. Останнє — однозначно найкраще. Проте тут ще потрібно враховувати те, в якому стані і з якими помислами людина вам готує їжу. Про це буде написана окрема стаття…
Є й інші прості речі.
Очевидно, не варто їсти перед інтенсивними фізичними навантаженнями. Не варто їсти чи пити надто гаряче. Якщо ви торкаєтеся губами їжі або напою й відчуваєте опік — це сигнал. Губи, язик, умовно кажучи, саме для цього й існують: вони першими «перевіряють» їжу.
Якщо ви не можете витримати температуру, значить їжа надто гаряча для споживання. Так само не варто їсти холодну їжу з холодильника або пити холодну воду. Культура пиття холодної води – дуже шкідлива. Справа в тому, що холодна вода, проходячи шляхом харчового каналу, опосередковано негативно впливає на вогонь серця, пригнічує серцеву енергію, погано впливає на шлунок і нирки. Пити холодну воду, особливо з льодом, із холодильника, особливо в спеку — через різкий контраст — це фактично повільне самознищення.
Просто питання часу, коли наслідки проявляться.
Тому дуже важливо розуміти: вода має бути теплою. В холодну чи вологу пору року бажано пити теплу, не гарячу, а саме теплу воду. У сильну спеку — воду кімнатної температури. Але ні в якому разі не холодну. Холодну їжу, по можливості, теж краще уникати. Звісно, морозиво смачне, але хоча б не перетворювати його на систему чи негативну домінанту. А так — інколи для настрою звісно можна. – Пломбір в стаканчику за 36 копійок)…
Алкоголь — особлива тема. Зрозуміло, що регулярне його вживання у великих кількостях закінчується сумно. Особливо сумно закінчується регулярне споживання слабкого алкоголю, наприклад пива. Але з іншого боку, у невеликих дозах, при наявності почуття міри, алкоголь може бути чудовим активатором певних процесів. А з іншої сторони, може бути і агентом для переплавлення певних як біологічних так і енергетичних токсинів. Про це в мене є також інша стаття. Але це окрема велика тема: бо вино — це не горілка, а горілка — не пиво, і там є свої тонкощі.
Культура чаювання – також дуже непроста тема. Тут легко перегнути палицю й отримати негативні наслідки. Зелений чай шкідливо пити на голодний шлунок. Не можна пити багато чаю. Якщо п’єте трав’яні чаї — ні в якому разі не пийте їх міцно завареними. Ставлення до хліба теж завжди неоднозначне. Загалом, якщо почати — то й не закінчити….
Тобто все тут непросто. Але якщо підсумувати хоча б цей вступний огляд, де ми вже торкнулися конкретики, дуже важливо мати внутрішній спокій. Дуже важливо розуміти контекст власного життя. Чим здоровішою є людина, чим активніший спосіб життя вона веде (включно з тілесною активністю, бажано тренуваннями у воїнських практиках, бойових мистецтвах), плюс нормальне, регулярне сексуальне життя, плюс натхнення і творче існування — тим менше потрібно зациклюватися на харчуванні…
За умови, що ви більш-менш прислухаєтеся до природних бажань свого тіла і не захоплюєтеся різними концепціями надмірно. Дуже небезпечне саме концептуалізація харчування — коли ви починаєте сприймати якусь концепцію майже як релігійну ідею і слідуєте їй. Обов’язково треба пам’ятати про індивідуальність усього цього процесу. Комусь підходить вегетаріанство — комусь ні. В певний період життя воно може підходити, в інший — ні.
У спеку, наприклад, можна майже бути вегетаріанцем, а коли холоднішає — вже ні. Плюс сильні процеси внутрішньої трансформації свідомості можуть впливати на харчування двояко. З одного боку, харчування може відійти на задній план — проста їжа в малих кількостях і особливої потреби їсти не відчувається. Таке також буває. А буває навпаки — зовсім інша картина. Що хочеться їсти дуже багато й їжу доволі грубу. І на це є свої причини. Тому що в тілі йде перетворення, потужна трансформація енергії. І часто необхідно підтримати саме грубими енергіями. Тому й тут усе неоднозначно. Різні духовні традиції дивляться на це по-різному.
Не слід забувати, що піст, наприклад у християнстві, — це ні в якому разі не дієта, а лише певна форма “печаті”, певна аскеза, накладена на тіло. І не можна ставитися до посту як до дієти, інакше це, звичайно, зруйнує здоров’я. А от якщо присутня правильна духовна робота, тоді християнський період посту — це зовсім інша історія. Але лише за умови, що людина дійсно правильно це практикує. В інших традиціях до цього ставляться по-іншому. Одним словом, головна рекомендація для початкового ознайомлення з цим питанням — це як завжди серединний шлях і більш-менш здорове спостереження за тим, що є.
Тобто елементарна логіка, елементарна спостережливість, ясність, прислухання до власного тіла, до організму, спостереження за досвідом людей довкола, фільтрація будь-якої пропаганди дасть змогу більш-менш вийти на якусь базову, початкову формулу. Тут, звісно, потрібні якісь базові знання з фізіології, анатомії, але не слід забувати, що фізіологія й анатомія — це лише частина, яка не враховує, наприклад, тонкої енергетики, станів, циклів людини і циклів дня, не враховує смаку, не враховує тонкої складової наміру і який вкладено в ту чи іншу їжу тим, хто її готує, і так далі.
Звичайно, ідеальний варіант — коли людина настільки пропрацьована, настільки тренована, в тому числі різними специфічними масажами, наприклад, якщо ви маєте навички, знаєте, як правильно робити масаж живота, специфічні продавлювання, втягування, простукування, пропрацьовування пальцями тощо. Це дуже складна тема, вона вимагає великих знань, умінь і, в першу чергу, знання техніки безпеки.
У такому випадку можливості переробляти отрути у вас зростають щонайменше вдвічі, і, відповідно, заборон щодо харчування стає значно менше.
Отже, ідеальний варіант
— коли у вас настільки потужна енергетика, настільки сильно пропрацьоване тіло, що ви можете майже не звертати уваги на саме харчування, бо воно компенсується іншими чинниками. Але чим ви слабші, чим більше у вас хвороб, травм, чим ви старші, чим менше у вас контакту з духовним Шляхом (тобто немає спонтанно виникаючої радості й натхнення від самого цього шляху), тим жорсткішою має бути для вас дієта.
Але цю дієту вам доведеться, по суті, під власну відповідальність шукати самостійно.
Тому що зараз не можна повністю довіряти навіть фахівцям у цій сфері, адже вони працюють у рамках певних парадигм і під певні задачі або власні вигоди. У першу чергу — під завдання заробляння грошей або для себе, або для виробників певних товарів і тп. Тому вони природно тягнутимуть вас “у свій город”. Тож потрібно пробувати різні форми, дуже обережно, ні в якому разі не роблячи екстремальних кроків.
Завжди пам’ятати принцип:
якщо не можна, але дуже хочеться — то трохи можна.
І в будь-якому разі вам доведеться прийти до власного розуміння того, що вам потрібно їсти, як саме їсти, що вам корисно, що шкідливо, який режим харчування підходить саме вам тощо. Методом проб і помилок, методом вивчення різних базових речей, методом спостереження ви можете вийти на більш-менш прийнятну формулу.
Тому, щоб можна було порадити якусь одну систему харчування — і слідувати їй, — так не вийде. Тому що люди різні, цілі різні, життя різне, контексти, в яких даються поради, також різні. Якісь базові речі можна озвучити: не їсти надто гаряче, не їсти й не пити холодне, намагатися шукати їжу більш-менш свіжу, бажано приготовану особисто, вручну, спеціально для вас, а не фастфуд і «швидке харчування». Це прості елементарні речі, які, загалом, кожному зрозумілі…
Обов’язково компенсувати вплив отрут іншими чинниками:
життям, радістю, присутністю духовного Шляху, обов’язково — фізичними тренуваннями, фізичними навантаженнями до поту, правильними, обов’язково — вибудуваним сексуальним життям, і тоді впринципі це все може призвести до певного успіху…
В будь якому випадку – останнє рішення завжди за вами. І ви і лише ви – несете відповідальність за своє здоров’я, свої стани і своє життя. І не одна жива істота в цілому світі не може за вас вирішити дане питання чи проблему. Загалом, накопичуйте життєвий досвід і методом проб та помилок виключайте все те, що вам не підходить.
Одне з найвищих мистецтв
І тепер трішки мого досвіду про відношення до приготування та прийому їжі. Для мене їсти – це “свиняче діло”. Як трушний, стеліумний козеріг, я намагаюсь направляти свій час на організацію або створення речей, ідей, продуктів, сенсів – які мають довгий цикл життя. Багаторічний період існування. Тому прийом їжі – насправді, часто мене дратує… Ти поснідав, проходить 3-5 годин і знову потрібно йти їсти. Знову витрачати свій дорогоцінний час життя на речі, які вже за декілька годин повністю розчиняться і буде розвіяний попередній “результат” цих “інвестицій”.
Тобто не буде фіксації… Тобто за цей час, можна було б написати декілька сторінок книги, чи навчити чогось нового дитину, чи намалювати картину або зробити добру справу для іншої людини, яка назавжди закарбується у неї в пам’яті… А витрачається цей час на підтримку біоаватара. На короткий цикл функції, який живе всього декілька годин. Деколи здається, що людьский організм не до кінця досконалий… А сьогодні, вже є гуманоїдні робити, які можуть без підзарядкі працювати більше ніж 24 години. Проте не будемо порівнювати таке… це не дуже правильно…
А з іншої сторони – приготування і прийом їжі – це найвище мистецтво.
Якщо взяти до уваги вище описані рекомендації – то вкрай важливо змінити відношення до приготування і прийому страв. Це між іншим ще один ключ до подолання хаосу та побутової рутини і суєти. Відноситись до приготування їжі з творчим підходом, як художник пише картину. Як майстер творить ювелірку для своєї коханої. Коли весь інструментарій та інгредієнти на кухні – є під рукою, як в хірурга в операційній. Звісно, це передбачає – правильний феншуй і організацію простору. Але саме важливе, коли в тебе є достатньо часу не на виживання, а саме на високодуховне життя. Це пріоритет. Це стан. Або ж, коли тобі не жаль цього часу,
щоб написати ще одну висококулінарну картину.
Ти маніфестуєш, стверджуєш момент приготування, який буде розвіяний вже за декілька годин. Тому це найвище мистецтво. Тому що, коли ти готуєш так красиво лише для себе – це ніхто не бачить. І не побачить. Але ще прекрасніше відчуття, коли ти готуєш в такому стані для когось і даруєш, розділяєш цей момент з іншим. Чому? Тому що на ваги – ти кладеш час свого дорогоцінного життя. Вибір який ти робиш саме в цю сторону, а не в будь що інше. Ти ніби трансформуєш час – в емоцію, яка залишиться в пам’яті на віка, хоча сам фізичний агент (їжа, подача, сервірування столу) зникне вже за декілька годин…
Тут частково, все ж, можливо повернутись до ідеї подачі їжі, сервіровки і тп. Чого лише вартує окреме барменське мистецтво з фаєр шоу або приготування і подачою коктейлів. Це насичує. Це ключ. Перед прийомом їжі – мусить відбуватись візуальне насолодження. Мусить розпалюватись бажання. Візуальний образ страв, можливо і варто, міксувати з убранством і декором, ефектами та емоціями. Думаю, різниця очевидна, коли тобі готує прекрасна довговолоса муза з продуктів власного саду і городу, у красивому інтер’єрі, з сервізом в геометричних патернах, які найбільше подобаються твоєму смаку, паралельно фліртуючи з тобою. І в противагу – офіціантка з крашеним фіолетовим волоссям, з кислим їбальніком, яка ставить тобі в ресторані бургер з зубочисткою і картошкою фрі…
Як то кажуть – кожному своє…
І про молекулярну кухню
Ось чому для мене – молекулярна кухня – прекрасний і формат і метод задоволення. Оскільки, щоб відчути і усвідомити унікальну симфонію смаку і усі нотки в послідовності, – потрібно певної мірою, вже, бути задоволеним і ситим!!! Це, між іншим цікавий тест, щоб побачити, на скільки у людини проявлена тваринна природа. В будь якій страві, є продукти, інгредієнти, які людині подобаються більше або менше. 100%. Точно щось є смачнішим ніж інше. Перед прийомом їжі – запитайте у неї, що це є. А потім зверніть увагу, в який проміжок часу – людина з’їдає цю найсмачнішу частинку. Тому що, здебільшого і в інших сферах життя вона буде поступати схожим образом.
Якщо їсть відразу – 100% немає терпіння, не думає про майбутнє. Є тут і зараз. Зазвичай, для такої людини, насичення емоцій, чи відчуття тонких смаків і ноток не важливе. Важливо наїстись. Наситити свою тваринну природу. Бути ситим.
Моя суб’єктивна думка – залишати смачніше краще на кінець, або хоча б на середину трапези, все ж, це кращий варіант. Тому що спочатку, ти кормиш свою внутрішню тварину, яка в подальшому, коли відчуває певну ситість і зникає гостре відчуття голоду – “відстає” від тебе і дає вам можливість на розслаблення та задоволення Vollgenuss… Тобто десь в середині або під кінець трапези – ти не маючи гострих тваринних відчуттів – насолоджуєшся самим найсмачнішим…
Саме тому, молекулярна кухня – як на мене ідеальний формат – оскільки з однієї сторони тут є візуальна сатисфакція, а з іншої, сам формат передбачає насичення саме тонких, душевних переживань та відкриття нового вєєру смаків. З точки зору здорового харчування молекулярна кухня — нейтральний інструмент, який залежить від філософії кухаря. Вона може бути як надзвичайно корисною (мінімальна термічна обробка, акцент на свіжості, точний контроль калорійності та складу), так і навпаки — перетворюватися на «їстівний перфоманс», що не має поживної цінності, проте максимально насичує духовний та емоційний стан людини, що прямо і позитивно впливає на загальне здоров’я. Її головний плюс — можливість давати тілу малі порції, але при цьому повне відчуття смакового й естетичного задоволення. У результаті молекулярна кухня працює не стільки з голодом, скільки з відчуттями, враженнями та задоволенням. Це про досвід, у якому їжа стає способом досліджувати власні сенси, естетику та творчість, не відмовляючись при цьому від ідеї здорового балансу.
В інших статтях, я розкрию теми кулінарних перформансів, енергетичного заряджання їжі і розкажу чому в наш час, бажано, старатись готувати їжу собі самостійно.
Ілюстрації до статті від медіахудожника Alexander Kuiava
