Новий формат відносин
Як виявилось сьогодні, найбільший понт в житті – це міцна сім’я, велика родина або здорові, довготривалі стосунки. Кого не запитай на тіндері, практично кожна жінка скаже, що хоче чоловіка, сім’ю та дітей.
Проте, якщо глянути свідомо та об’єктивно на відсоток розлучень та його прогресію за останні 10 років, на к-сть партнерів у жінок за цей же період, на їх швидку зміну, стрибання з відносин у відносини або на причини розриву цих стосунків – то така аналітика, говорить нам абсолютно про інше…
Людям, особливо жінкам – традиційний формат відносин, де є одна любов на все життя, взагалі не потрібний!
І тут є 2 гіпотези. Або люди самі не знають чого дійсно свідомо хочуть. Або не вміють, не навчені підтримувати ті союзи, що мають чи надавати їм цінність. Не можуть вистояти в процесі тиску системи або побороти зовнішні спокуси. Або може в процесі самих стосунків, нашого зростання або деградації – з’являються нові виклики і потреби, які в самій парі чи індивідуально ніхто закрити не в змозі.
Саме тому, шукаються нові стимули, нові емоції, новий дофамін – у вигляді нових людей, нових ситуацій, локацій, івентів чи нових інтрижок та швидких стосунків.
В цій статті буде описана спроба знайти рішення та адаптацію до сучасної парадигми у сфері любовно-романтичних відносин в 2025 і в подальші роки…
Вибір, час та інвестиції
В минулих статтях, я вже давав якісні рекомендації і писав, що міцні стосунки будуються лише на двох основних параметрах:
1. Це постійний вибір партнера, підтвердження цього вибору і щоденне надання цьому вибору цінності.
І 2. Це час. Велика кількість циклів прожитих разом, що підтверджується першим параметром.
Перші, найменш видимі результати реального усвідомлення щастя та благодаті від таких стосунків буде видно лише після перших 7 років. Рекомендую до прочитання статті “Любов це вибір. Це завжди вибір.“. А також – “Що таке складний відсоток часу.”
Коли ми прагнемо одну любов на все життя, бажаємо “витримувати” стосунки багато років – ми схожі на довгострокового інвестора, який заробляє на відсотках від капіталу в довгу. Ми немов садівник, який посадив один раз дерево і потім щороку лише підтримує його, формуючи красиву крону. Тут можна зробити малесеньку відсилку до мистецтва Бонсай і передачі капіталу з покоління в покоління. Все ж про це, іншим разом.
І тепер питання. Хто з вас, з нас, відноситься до свого союзу, стосунків чи шлюбу, як до певного активу чи як певного капіталу? Як до живої цінності, за якою потрібно щомісяця, щороку дивитись, керувати, підтримувати, направляти…? Якісь акції продавати, якісь нові купити… щоб тіло та об’єм активів не зменшувався… А лише зрозстав.
Уорен Бафет не раз говорив, що за все своє життя – він зробив не більше 70 торгових операцій. Це нехай приблизно – 1,2 на рік. Тобто лише як підтримка та вибір напрямку руху своїх активів. Бафета часто іконізують як ефективного інвестора, проте мало хто звертає увагу, на слова, які він говорить про партнерство з людьми і вибором одного єдиного партнера для життя чи бізнесу. В мудрості побудови відносин, він не менший експерт ніж у фінансах…
Послухайте його 1-2 останні інтерв’ю перед його смертю…
Дофамінові трейдери
Оберіть 10 своїх будь-яких друзів з інстаграму чи фейсбуку і запитайте у них: “Яка була тривалість їхніх останніх трьох відносин?”. І потім порахуйте приблизну, середню оцінку. Великий градієнт буде від 6 до 36 місяців. Від пів року до трьох. Здебільшого у мірян, з 2015 по 2025 роки стосунки в середньому тримались 1-2 роки. Можливо зараз ситуація ще гірша: від 4 до 12 місяців…
Багато, що було вже сказано в статті
– Любов це вибір.
Люди заходять в стосунки, щоб лише отримувати насолоду та швидкий дофамін. І вони там є поки їм кайфово. А коли починаються в когось з партнерів якісь труднощі – інша людина виходить з відносин, щоб не брати на себе відповідальність і не розрулювати проблеми разом…
Або ж, в процесі в таких стосунків та імпортування до себе ресурсів від партнера (емоційний чи фінансово-ресурсний вампіризм) – людина ніби переходить на трішки вищий рівень усвдомлення себе, після чого у неї виникає нова потреба, яку вже минулий партнер (з якого були витягнуті ресурси) чи саме такі стосунки – цю нову потребу закрити не взмозі…
Тобто ми маємо справу з короткостроковими трейдерами, дофаміновими вампірами, які відкривають спот на 1-2 роки. А коли тренд, тобто дофамін більше пушити неможливо – створюєтся новий офер і людина переходить в стосунки до іншого, нового партнера. Також на 1-2 роки, поки не закінчиться дофамін вже там.
Потім цикл повторюється.
І ще раз і ще раз і ще раз…
Тобто в періоді одного чи двух років, ви ніяк не зможете виростити велике дерево з пишною кроною, як це роблять довгострокові інвестори, які вкладаються в окситоцин, а не дофамін. Максимально, що може вийти в таких дофамінових трейдерів – це пеньок або кущ, який практично нікому не потрібний в новому циклі відносин…
І все починається спочатку…
Досвід та хороводи з оленями
І коли у мене запитують, чому в мене немає відносин сьогодні – я тепер маю відповідь. Тому що, в кожні свої троє стосунків я вкладався як довгостроковий інвестор. Мені здавалось, що так правильно…
Одна любов на все життя.
Канон. Догма. Аксіома.
Що це одні єдині відносини і до гроба. Але в кожному разі я помилявся у виборі партнера. Тому що вони були не довгостроковими інвесторами як я, а короткостроковими трейдерами, які лише шукали дозу легкого і швидкого дофаміну…
А до цього знання та досвіду: – що можна по іншому, що можна також бути короткостроковим трейдером, я нажаль прийшов лише в 35 років… Більшість жінок усвідомили це ще в 20, коли за один рік часу, відчули увагу і підкати до себе від мінімум 100 чоловіків…
Як писав вище, кожна жінка буде запевняти і переконувати, що їй потрібна сім’я, діти, чоловік і що вона “довгостроковий інвестор”, проте велика к-сть її відносин і к-сть сексуальних партнерів за її життя – говорять нам абсолютно протилежне.
І тут ми помаленьку підходимо до теми нашої статті. В минулом році, я почув термін – “Алєній хоровод”. Це коли в певної жінки є декілька чоловіків-оленів, для яких нею самою, таємно від них, визначені певні ролі для точкового закриття своїх персональних потреб.
Так, один алєняка для оплати ресторанів, інший таксист, третій як губка для скидання негативних емоцій, четвертий як спонсор, п’ятий для компліментів і лайків в інсті, шостий для підтримки самооцінки і чсв, сьомий для сексу, восьмий для подорожей, дев’ятий просто друг, а з десятим можливі відносини… І чим хитріша така тьотка або чим більш вона похотлива і робила багато бруду і зрад в минулому – тим більш цинічно вона буде набирати собі алєнєй у свій хоровод.
А деколи навіть і зіштовхувати їх рогами…
Особисті потреби
Знаєте, я не хочу виправдовувати таких меркантильних шкур, але якщо на це подивитись більш об’єктивно без прав на володіння, то в цьому ми можемо знайти чудовий сенс якщо це робити порядно та відкрито…
Ідеальних людей немає. І часто буває, що партнер в стосунках ну ніяк не може закрити твою потребу. Так, він може вчитись цьому. Так, він міг би спробувати… Проте в нього є і своє життя. Є те, що і йому подобається… Шлях його душі, його долі…
Якщо подивитись на жінок, які крутять алєнячі хороводи – вони це роблять не лише тому, що вони духовно падші душі, а тому, що в них є великий апетит і великі потреби, великі запити, які один партнер закрити не в силах. І якщо подивитись на ситуацію зеркально – то і в чоловіків також є такі потреби, які його єдина партнерша закрити не може.
То що тоді? Мовчати і терпіти?
Чи так само підло за спиною, як це роблять ці дівчулі, находити собі коханок? Так само підло зраджувати? Робити хороводи з поклоніц, фанаток і групі?
Думаю, буде правильно і порядно, відразу заявляти про відкритий формат стосунків і певну поліаморію. Де будуть декілька партнерів, які будуть закривати твої певні потреби, біологічні, емоційні, побутові, еротичні.
Це схоже на те, коли у вас є певна біль і потрібний лікар для вирішення даної проблеми. Болить зуб – ідете до стоматолога. Сердце – до кардіолога, а заламали руку – до хірурга. І ці ж лікарі не ревнують вас один до одного. Чому? Тому що закриваються абсолютно різін потреби. Це добре вписується в сучасну капіталістичну парадигму і соціокультуру.
Цинічні жінки смикнули це вже давно.
Такий формат, чоловік може і собі зробити у відносинах зі своїми жінками. З однією приємно подорожувати і займатись з нею сексом на яхті. Інша прекрасна в побуті і з нею хочеться робити ремонти і завести кота. Третя здорова, ідеальна матір для твоїх дітей, а з четвертою ефективно будувати бізнес-проєкти, а з п’ятою відриватись на TomorrowLand.
Частково про схожі теми я вже описував в статті
“Лайфстайли любові та одна на все життя“
Власність та контроль
І тут ми частково торкаємось теми подвійних стандартів. Тому що, якщо прямо і відкрито про це говорити з жінкою, яка крутить хоровод, – “що в мене окрім тебе є ще 2-3 жінки”, то в неї включиться ревність, чи синдром володарки. Навіть якщо ти їй скажеш: “я знаю про твоїх алєнєй і що ти можеш робити те ж саме”. Вона 100% почне ревнувати, маніпулювати чи грати на почуттях… оскільки ці хороводи вона робить не від великого усвідомлення, а тому що кайфує від дофаміну, таємниць, емоційних ігор, інтриг, зради та певного контролю над чоловіками.
Жінки часто кричать усім чоловікам, що вони не наша власність. Зеркальний меседж можна сказати і їм:
І ми не ваша власність!)
От цікаво, як тоді зміниться відношення до стосунків? Якщо така поліаморія буде відкритою нормою. Абсолютно в кожної людини буде по 2-3 партнера – цього більше ніж достатньо, щоб в такому динамічному світі закривати абсолютно усі потреби. Хоча вивчаючи психологію стосунків вже багато років – розумію, що для щастя жінки потрібний лише один чоловік.
Проте потрібно визнати: спокуси, демони, бажання і потреби беруть своє! Як писав вище, об’єктивні дані про відсоток розлучень чи досвід ваших 2-3-5 стосунків, якраз саме краще нам усім ілюструє, що нікому ніякий один партнер на все життя не потрібний. Всі б цього може і хотіли, але в не в стані побороти свої спокуси чи мати силу волі, щоб обирати одного, єдиного партнера і нести відповідальнсть за такий вибір.
Тому можливо, чесна та відкрита поліаморія
– це наше нове майбутнє?
Якщо забрати з цього рівняння свій егоїзм і зрозуміти, що ніхто нікому не власність, ніхто нікому не належить – то можливо є формат при якому усі будуть щасливі. Тому що ти будеш заходити в такі відносини, точно знаючи, що тебе не зрадять, не кинуть, не обмануть.
Тому що все буде відкрито та прозоро.
А кількість партнерів – буде певною страховкою від попадання в низьконегативні, емоційні ями через втрату одного. Це точно так само як в компанії, коли уходить один єдиний ключовий працівник – все може впасти або затормозитись. Тому потрібно мінімум двоє. Це непогані гарантії і певне хеджування ризиків свого лайфстайлу.
Любов по підписці
І тепер переходимо до основної теми нашої статті. Якщо подивитись, що робили за останні роки більшість людей, особливо жінок, а також проаналізувати час та періоди стосунків – ми можемо побачити, що це дуже схоже на формат підписки на продукт. Два роки качання дофаміну з одним партнером, потім два роки викачування з іншого. З третім пожила в Дубаях, з четвертим катнула на Балі “просвітлятись”))…
А якщо робити так само як роблять ці жінкі?
Вибирати жінку на 2 роки.Через два – наступну. Так не буде болю. Не буде зрад. Ти точно знаєш, що ці стосунки закінчаться. І не маєш ніяких ілюзій, що знову буде одна єдина і до гроба… А коли є ясність, послідовність, значить можливо вибудовувати особисту стратегію.
А це значить, що особисте дерево може вирости.
Представте, як змінився б ринок відносин, якщо стосунки або шлюб, потрібно було б продовжувати кожен рік чи кожних 2-3 роки. Так само, як ви продовжуєте свої документи ПМЖ в іншій країні. Я думаю, нас це може чекати дефакто.
Представте, якщо можна сходитись з партнером на точно оговорений термін або під певну задачу. Наприклад, створити якийсь бізнес-проєкт, поволонтерити разом в соц.організації, поїхати разом на 5-6 місяців пожити в іншій країні. Зустрітись на 3 місяці лише для життя та занять сексом.
Так ви ясно оговорюєте – “В мене є 10 000 євро і три місяці вільного часу, яких я можу присвятити нашому союзу.” І партнер симетрично оговорює, що і він має і на що згоден…
В такому форматі головне ясність та прозорість.
Думаю під це можна розробити навіть свій “тіндер-апп” і своє комюніті з чорним списком, де люди, які не будуть дотримуватись цього соціального контракту відносин – будуть додаватись в ЧС. Точно так само як меркантильних тьоток викидають в огласку на “Ринок Шкур”.
Думаю це може спрацювати, якщо люди чесно зможуть признатись собі, що їхні потреби не взмозі закрити один єдиний партнер. Тому схрещуючи цих два вектори (З однієї сторони різна к-сть партнерів, а з іншої сторони фіксований час, період, умови чи закриття певних потреб.) – ми можемо отримати новий формат стосунків, який дуже добре лягає в нашу капіталістичну парадигму, реальні виклики соціокультури та Еру Водолія в цілому…
Відкрите питання!
Може це насправді і потрібне багатьом людям? Це те саме, як зумери винайшли, що не потрібно чекати пенсії, а можна ходити в сабатікал на 1-2 роки вже починаючи з 25 чи 30 років. Тому, Капітан Куява – міленіал, який винайшов “Любов по підписці” ))) Надіюсь мене нащадки не проклянуть за це)))…
Може при такому форматі стосунків – у нас не буде 80%-100% розлучень? Тому, я залишу це питання відритим. Знаю точно, що для такого формату стосунків, потрібне дуже високе самоусвідомлення, уважність і розуміння, що людьска природа недосконала. Що завжди бути місце для образ, ревнощів чи інших емоцій.
Проте коли підходити дійсно до партнера не як до ресурсу яким ти ніби ілюзорно володієш, думаєш що контролюєш, а просто як до супутника на певний короткий відрізок твого життя – тоді і жити набагато легше, оскільки в тебе немає ніяких очікувань… Ти не будуєш більше ілюзії, що ти будеш в неї вкладатись і вона це оцінить, а на старості принесе тобі стакан води.
Ти більше цього просто не очікуєш!
Не живеш в такому лайфстайлі.
А стратегія більше не будується на союз в періоді 20-30 років. Лише формат підписки. 1-2 роки і наступна. Або може і та сама, якщо підписка буде продовжена з тими самими чи новими умовами, які підходять для кожного з партнерів вже в новому віці, часі чи на даному етапі життя.
Повторю, жінки роблять це вже давним давно.
Просто це ніхто в голос не говорить. Або можливо це робиться неусвідомленно, в погоні за інстинктом і дофаміном. Я ж хочу підняти це питання на світло! Спробувати це робити чесно. Можливо це саме той формат, який потребує наш вимір, наше століття, оскільки інститут сім’ї тотально розвалюється, а жінка використовується системою як для подавлення чоловічого так і жіночого і материнського.
Ще варто сказати, що до 2030 року – більше 70% (ніби традиційних) пар, зтикнуться з досвідом зради. Це буде новою нормальністю, коли партнер в стосунках буде зраджувати, оскільки саме зрада – найбільше бустить гормальну систему і дає дофамін. Дофамін який хочуть усі ці короткострокові трейдери. А зрада – це завжди велика біль для іншого партнера який довіряв та вкладався.
Тому можливо дійсно, Любов по підписці – буде нашим спасінням. Спасінням від болю і попадання в негативні ілюзії відносно нашого партнера. Можливо це новий формат, який краще кристалізує партнерам цінність людей поряд них і принесе менше зла у наш вимір.
Залишу питання відкритим.
