Світ у 2050 році: карта мегазмін за Деніелом Франкліном
Для кого ця стаття. Для тих, хто ухвалює довгі рішення — де жити, у що вкладатися, чого вчити дітей — і хоче звіряти їх не з панікою в стрічці, а з великими трендами. Для підприємців, які планують не на квартал, а на покоління. І для всіх, кому цікаво, яким буде світ, у якому нам іще жити.
Результат після прочитання: стисла, без води, карта головних мегазмін до 2050 року за книгою «Megachange: The World in 2050» під редакцією Деніела Франкліна з The Economist — демографія, зсув сили на Схід, економіка, що вирівнюється, прориви в біології, мережевий світ — і чому до будь-яких прогнозів варто ставитися зі здоровим скепсисом.
Мегазміни – це зміни величезного масштабу, що відбуваються з неймовірною швидкістю. Наочний приклад: людству знадобилося 250 тисяч років, щоб уперше сягнути мільярда (це сталося на початку XIX століття), — а вже за наступні 200 років нас стало сім мільярдів. Саме такі стрибки й формують обличчя майбутнього, і кілька з них уже видно неозброєним оком.
Позитивні зміни повзуть непомітними кроками.
Катастрофи обрушуються раптово.
Люди й демографія: дев’ять мільярдів і зсув на південь
Пряма відповідь: найпотужніший тренд — це демографія. До 2050 року нас буде близько дев’яти мільярдів, і половина приросту припаде на Африку, де житиме втричі більше людей, ніж у Європі. Населення Нігерії сягне 390 мільйонів — як у США, — а до 2100 року вона стане третьою країною світу за чисельністю.
Паралельно світ стрімко урбанізується: до 2050 року буде близько тридцяти мегаполісів із населенням понад десять мільйонів, а в містах житимуть 70% людей. Народжуваність знижуватиметься, але в регіонах, де раніше вона була високою, у працездатний вік уходитимуть великі покоління — це так званий демографічний дивіденд, паливо для економічного зростання. Щоправда, паливо тимчасове: щойно це покоління постаріє, воно ляже тягарем на соціальні ресурси. І тут світ розколюється надвоє. У молодій Африці буде надлишок молоді — джерело дешевої робочої сили, а за браку робочих місць і джерело політичної нестабільності. У старіючих розвинених країнах старіння гальмуватиме зростання. Становище жінок теж різнитиметься полярно: у найбідніших країнах воно зміниться мало, у тих, що розвиваються, — настільки, наскільки жінки отримають доступ до освіти, а в розвинених перед ними відкриються небачені перспективи.
Окрема тема — здоров’я. Зростання добробуту й далі поширюватиме проблеми надмірної ваги, а разом із ними прийдуть і нові хвороби — так само раптово, як колись з’явився СНІД. Але медицина відповість: трансплантація й штучні органи стануть дешевшими й доступнішими, а дослідження стовбурових клітин і геному людини допоможуть здолати багато інфекційних і спадкових недуг.
Демографія не вирішує все.
Але вона малює контур усього іншого.
Влада, релігія й держава в мережевому світі
Пряма відповідь: світ стане набагато «мережевим». Засоби комунікації важитимуть іще більше, соцмережі з розваги перетворяться на головний робочий інструмент, а бездротові датчики будуть усюди. Але в цієї медалі є зворотний бік — держава.
«Мережева» держава дедалі глибше вторгатиметься в приватне життя, живлячи органи влади й бізнес персональними даними; хмарні технології дозволять зберігати інформацію будь-де, а користувачі щосили захищатимуть свій особистий інформаційний простір. Про цю саму пастку — коли зручність обертається наглядом, а свобода тихо стає примусом — я докладно писав у розборі кризи свободи. Цікаво, що глобальна мережа не зітре кордонів у головах: більшість людей і далі взаємодіятимуть переважно з подібними до себе, а китайська, попри зростання числа носіїв, через свою складність не витіснить англійську як головну мову міжнародного спілкування.
Не менш суперечлива й доля релігії. Уперше в історії помітну частку суспільства складають атеїсти — але найбільший приріст населення дають саме релігійні регіони, тож у цілому світ 2050 року буде релігійнішим за сьогоднішній, попри секуляризацію розвинених країн. Політично теж напруга: нинішні демократії ставатимуть авторитарнішими, а жорсткіші режими під тиском громадян — відкритішими; стане очевидно, що демократія беззахисна перед зловживаннями й сама собою нічого не гарантує. І головний нерв — держави наобіцяли забагато. Творці сучасних пенсійних і медичних систем не заклали в них демографію, тож уряди все частіше не зможуть виконувати обіцянки: на населення чекають фінансові скорочення, вищі податки й невдоволення, а владі доведеться працювати в тісному партнерстві з приватним сектором. А над усім цим — клімат, точних прогнозів щодо якого наука поки не дає; і найпевніше саме реакція Китаю, що бурхливо індустріалізується, визначить, як світ відповість на потепління.
Мережа дає доступ до всієї культури світу.
І водночас — ключі від твого приватного життя.
Економіка: Схід підводиться, світ вирівнюється
Пряма відповідь: центр економічної сили зміщується в Азію. Усі останні прогнози щодо країн, що розвиваються, виявилися надто песимістичними — Бразилія й Китай уже перевершили очікування, і до 2050 року вони будуть не «тими, що розвиваються», а високорозвиненими. За прогнозом Goldman Sachs, ВВП Китаю перевалить за 70 трильйонів доларів і перевищить американський.
Механіка зсуву проста. Працездатне населення світу зросте з 3,9 до 5,3 мільярда, і 70% його житиме в нинішніх країнах, що розвиваються. Зі зростанням середнього класу люди більше вкладають в освіту — а освічена робоча сила пришвидшує інновації, тож ці країни стануть джерелом не лише сировини, а й нових технологій. Заразом вони втратять головну перевагу — дешеву працю: що вищі зарплати, то менше виробництв туди переноситимуть. Усі економіки йдуть приблизно одним сценарієм — від сільського господарства до промисловості й далі до послуг, — тож розвинені стають дедалі схожішими одна на одну, розрив між багатими й бідними країнами скорочується, а частка Азії у світовій економіці зросте майже вдвічі, тоді як частки США та Європи пропорційно зменшаться. Це і є та сама трансформація економіки, про яку я пишу окремо.
Але вирівнювання не гарантує спокою. Історія підказує: до 2050 року світ переживе щонайменше одну велику економічну кризу — за класичним сценарієм пузиря, коли споживчий оптимізм жене людей у все більші кредити, аж поки бульбашка не лусне. Варто знати й тверезу деталь: глобалізація зайшла не так далеко, як прийнято думати — прямі іноземні інвестиції складають менш ніж 10% усіх, лише 2% людей навчаються і 3% працюють за кордоном. Змінюється й війна: багато видів зброї дешевшають — кібератака коштує незрівнянно менше за ядерну боєголовку, а переносний зенітний комплекс — на порядок дешевше за збитий ним літак. Тож і військова міць вирівнюватиметься: Китай стане щонайменше найбільшою регіональною силою, а відносна перевага США як єдиної супердержави знизиться. У світі, де сама праця дешевшає, а виграє той, хто незамінний, я давно повторюю формулу: робота — роботам, життя — людям.
Схід підводиться не раптом.
Він підводиться щороку — просто ми не дивимось.
Знання: біологія, датчики й мобільний зв’язок
Пряма відповідь: головні наукові відкриття до 2050 року будуть у біології. Тут іще безліч недослідженого, а досягнення нано- й інформаційних технологій дозволять ученим, розшифровуючи геном, керувати самою структурою живого організму — аж до виявлення схильності кожної людини до конкретних хвороб.
Решта прогресу — про інформацію. Дослідження космосу стануть утилітарнішими: більше супутників, зондів і орбітальних обсерваторій, менше пілотованих польотів. Обладнання дешевшатиме й ставатиме компактнішим, а бездротові сенсори збиратимуть дані буквально звідусіль — навіть про те, як часто їздять глухою польовою дорогою в глушині. Обсяг оброблюваної інформації зростає стрибками. І головний вирівнювач — мобільний зв’язок: він дає навіть найбіднішим доступ до потрібного (приміром, де вигідніше продати врожай), і ефект вимірюваний — плюс десять телефонів на сто жителів країни, що розвивається, дають приблизно плюс 0,8% ВВП. Це та сама лінія, що й четверта промислова революція: технології не просто пришвидшують життя, вони перекроюють саму економіку. Деякі товари — енергія, продукти біотехнологій — дешевшатимуть, витрати на управління скорочуватимуться, а людство дедалі більше прагнутиме сталого розвитку.
Наступний вік належить не фізиці.
Він належить біології.
Природа прогнозів: чому більшість не збувається
Пряма відповідь: прогнозування допомагає підготуватися до майбутнього, але історія показує, що більшість передбачень не справджуються. І причина в самій природі прогресу.
Позитивні зміни відбуваються повільно, ледь помітними кроками, — а от катастрофи обрушуються раптово. Тому лінійні екстраполяції «як зараз, тільки більше» майже завжди хибні: вони не бачать ані тихого накопичення добра, ані несподіваного зриву. Звідси єдина розумна настанова, яку дає й сама книга: прислухайся до прогнозів, щоб підготуватися, але став до них зі здоровою дозою скепсису — і сам роби їх обережно.
Прогноз — не пророцтво.
Це репетиція, а не сценарій.
Погляд Капітана
Скажу чесно про важливе: ця книга вийшла ще у 2012 році, і читати її сьогодні треба як карту, накреслену з певної точки, а не як збірник справджених пророцтв. Частина конкретних цифр уже застаріла, окремі прогнози (як-от точні дати, коли ВВП Китаю обжене американський) переглядалися не раз, а деякі «несподівані катастрофи», про які книга лише попереджала абстрактно, ми відтоді пережили наживо. І це, до речі, не мінус книги, а її головна чесність: вона сама закінчується проханням не вірити прогнозам сліпо. Я не пропоную ані молитися на ці передбачення, ані відмахуватися від них — я пропоную третє: читати напрямки трендів, а не конкретні дати.
А напрямки якраз досить надійні, і в них — цілком практичні висновки для тебе особисто. Якщо центр сили справді повзе в Азію, а розвинені економіки старіють і вирівнюються — питання «де будувати життя» стає стратегічним, а не побутовим. Саме тому в моїй практиці стільки уваги до того, де людині розкриватися: свій розбір найкращого місця для життя я будую не лише на астрології, а й на реальних трендах міграції капіталу й талантів — про це моя астрокартографія. І якщо демографія тисне на пенсійні системи, а держави не дотримають обіцянок — висновок той самий, що я повторюю роками: не будуй свою старість на чужих обіцянках, будуй її на власному капіталі й власній стратегії.
Головне ж, що я хочу, аби ти виніс. Майбутнє не станеться з тобою — воно робиться щоденними діями мільярдів людей, і твоїми зокрема. Тренди задають вітер, але курс обираєш ти. І якщо ти хочеш прокласти цей курс свідомо, під власну карту, свій темп і свій світ, а не пливти за чужою течією, — саме з цього починається робота стратега.
Тренди задають вітер.
Але курс завжди обираєш ти.
Часті питання
Що таке «Megachange: The World in 2050»?
Це збірка прогнозів під редакцією Деніела Франкліна, виконавчого редактора The Economist, видана 2012 року. Провідні експерти описують «мегазміни» — зміни величезного масштабу й швидкості — і те, яким стане світ до 2050 року в демографії, економіці, науці, політиці та технологіях. Книга навмисно закінчується закликом ставитися до прогнозів зі скепсисом.
Яким буде населення Землі у 2050 році?
Близько дев’яти мільярдів людей. Половина приросту припаде на Африку, де житиме втричі більше людей, ніж у Європі; населення Нігерії сягне 390 мільйонів. Світ стане переважно міським — 70% людей житимуть у містах, а мегаполісів із населенням понад десять мільйонів буде близько тридцяти.
Чому центр економічної сили зміщується в Азію?
Бо країни, що розвиваються, ростуть швидше за прогнози: працездатне населення зростає, середній клас вкладає в освіту, а це пришвидшує інновації. За прогнозом Goldman Sachs, ВВП Китаю перевищить американський. Частка Азії у світовій економіці зросте майже вдвічі, тоді як частки США та Європи пропорційно зменшаться, а розрив між багатими й бідними країнами скоротиться.
У якій галузі науки очікують головні прориви?
У біології. Розшифровка геному в поєднанні з нано- й інформаційними технологіями дозволить керувати самою структурою живого організму й виявляти схильність кожної людини до конкретних хвороб. Космос стане утилітарнішим (більше супутників і зондів, менше пілотованих польотів), а бездротові сенсори збиратимуть дані практично звідусіль.
Чи буде велика економічна криза до 2050 року?
За історичною логікою — так, щонайменше одна, хоча точну дату не назве ніхто. Механіка класична: споживчий оптимізм жене людей у все більші кредити, надуваючи бульбашку, яка врешті лусне. Автори наголошують, що вирівнювання світової економіки саме собою не гарантує стабільності.
Чи можна вірити таким прогнозам про 2050 рік?
Обережно. Історія показує, що більшість передбачень не справджуються, бо прогрес іде повільно, а катастрофи — раптово, і лінійні екстраполяції зазвичай хибні. Книга сама радить прислухатися до прогнозів, щоб підготуватися, але зберігати скепсис. Розумніше орієнтуватися на напрямки трендів, а не на конкретні дати й цифри.
ПІДТРИМКА ПРОЄКТУ
Карта Приватбанку: 5457 0825 1054 8550
PayPal: support@frontfx.com
BTC: 1GokLRoN8njCvMfmKsxC7Rj6Pu3SE5VKgq