Як стати багатим: характер, звички й активи

Як стати багатим: три погляди — характер, звички й активи

Для кого ця стаття. Для тих, хто хоче не просто «більше заробляти», а нарешті зрозуміти, як влаштоване багатство зсередини. Для тих, у кого гроші течуть крізь пальці попри непоганий дохід. І для кожного, хто втомився від гасел «стань мільйонером за 30 днів» і хоче тверезої, чесної картини.

Результат після прочитання: стисла, без води, карта трьох різних поглядів на багатство — «7 стратегій багатства й щастя» Джима Рона (характер і дисципліна), добірка з шести практичних принципів фінансової грамотності (щоденні звички з грошима) і погляд Роберта Кійосакі на активи, пасиви й багатство в кризу.

Стати багатим – це не про удачу й не про один геніальний хід, а про три речі, вибудувані одна на одній: характер, який дозволяє тримати дисципліну; щоденні звички, які не дають грошам утекти; і вміння будувати активи, що працюють замість тебе. Джим Рон відповідає за перший рівень, практична фінграмотність — за другий, а Кійосакі — за третій, найсуперечливіший.

Одразу чесно: ці троє місцями не згодні між собою, а поради Кійосакі взагалі стоять окремо — вони гострі, спокусливі й місцями небезпечні, тож до них ми підійдемо з окремою обережністю. Але разом вони дають об’ємну картину, якої не дасть жодне джерело поодинці. Почнемо з фундаменту — з характеру.

Багатство — це насамперед те, чим ти стаєш

Пряма відповідь: головна ідея Джима Рона несподівана для книжки про гроші — справжня цінність мети не в тому, що ти отримаєш, а в тому, ким ти станеш, поки її досягатимеш. Матеріальний результат другорядний; головне те, що ціль змушує тебе змінитися.

Рон питає прямо: яка справжня причина, що штовхає людей ставати мільйонерами? Невже їм просто хочеться мати мільйон доларів? Ні. Головне тут — уміння, знання, дисципліна й лідерські якості, які людина розвиває в собі, рухаючись до цілі. Це накопичений досвід планування й стратегії, це сміливість, рішучість і сила волі, які ти в собі формуєш, заробляючи цей мільйон. Тому гнатися варто не за сумою, а за тією версією себе, яка здатна цю суму втримати. Людина, яка виграла мільйон у лотерею, часто за кілька років лишається ні з чим — бо гроші є, а того, ким треба стати, немає.

Дві менші, але важливі ідеї Рона підпирають цю головну.

Перша — про відкритий розум: читати книжку варто, як робити покупки в супермаркеті, беручи лише те, що підходить тобі саме зараз і спокійно пропускаючи решту. І якщо ти вважаєш, ніби ти надто розумний, щоб мотиваційна книжка тебе зачепила, — це значить лише, що твій розум зачинився, а процес навчання насправді безкінечний.

Друга — про те, куди веде дисципліна над собою: щастя, за Роном, належить тим, хто вміє контролювати події й власні емоції, а це і є свобода від породжень страху — тривоги, низької самооцінки, заздрості, жадності, образ і ненависті. Іншими словами, робота над характером — це не абстрактне «саморозвиток заради саморозвитку», а прямий шлях до того, щоб менше заздрити й жадати, а отже і розумніше поводитися з грошима.

Друга велика ідея Рона — про дисципліну в дрібницях і накопичувальний ефект. Невдача, каже він, рідко буває наслідком одного гучного провалу; частіше це результат довгої низки дрібних недоробок, а причина їх — брак дисципліни. Якщо сьогодні тобі треба написати десять емейлів, а ти написав три — твій результат мінус сім листів. Якщо мав відкласти десять доларів, а не відклав жодного — ти втратив десять. Небезпека в тому, що власну сьогоднішню недбалість ми оцінюємо надто поблажливо: мовляв, ідеться ж лише про один пропущений день. Але підсумуй усі такі дні за прожиті роки — і побачиш, скільки часу й грошей витекло намарно. І навпаки: книжка, яку ти читаєш по 15 хвилин на день, за рік дає колосально багато. Це та сама механіка, яку я роками називаю складним відсотком часу: маленька щоденна дія, помножена на роки, б’є будь-який ривок.

Третя ідея — про ставлення до труднощів і вона золота. Наставник Рона, містер Шоафф, сказав йому в чергову кризу, фразу, яку варто вибити в камені: не бажай, щоб було легше, — побажай, щоб ти став кращим; не бажай менше проблем — побажай собі більше вмінь; не бажай, щоб зникли труднощі, — побажай собі більше мудрості. Замість того щоб обурюватися кризою, поганою економікою, браком грошей чи досвіду, спрямуй цю енергію на те, щоб прокачатися самому. Рон радить використовувати навіть «зиму» — важкі періоди — для особистого розвитку й підготовки до «весни», яка завжди настає.

А ще — щовечора кілька хвилин згадувати минулий день: що дало добрий результат і варто повторити, а чого краще уникати. І головне питання Рона, звернене прямо до тебе: як часто ти справді дослухаєшся й дієш за порадами тих, хто вже досяг результату? Коли успішна людина каже «ця книжка змінила моє життя», по неї побіжать одиниці. Не будь одним із тих, хто киває і нічого не робить.

Практична фінграмотність: плануй, а не лише рахуй

Другий рівень багатства — щоденні звички з грошима і головна з них проста, але недооцінена: витрати треба не просто рахувати, а планувати.

Планування, має три рівні. Перший — просто вести облік: додаток чи табличка, куди ти записуєш, скільки й на що витратив; уже це тримає бюджет під контролем і зменшує спонтанні покупки. Другий — планувати витрати наперед. У бюджеті є обов’язкова частина (їжа, проїзд, комуналка), пластичніша (одяг), і регулярна, але не щомісячна (два рази на рік — шиномонтаж, свята, подарунки, відпустка). Мудрість у тому, щоб розкидати ці «стрибки» по місяцях: відкладати потроху перед відпусткою чи святами, щоб потім не бігати в паніці «де взяти грошей на новорічний стіл». А третій, найвищий рівень — планувати доходи. Це звучить дивно (як планувати те, що залежить від премій?), але суть у зміні позиції: ти йдеш не від зарплати («отримав — тепер якось розподілю»), а від цілей («ось скільки мені треба на наступний рік — де добрати те, чого бракує»). У першому випадку ти пасивний споживач, у другому — активний учасник власного життя.

Другий принцип — «колесо балансу»: жодна категорія витрат не має перетягувати на себе решту. Люди зазвичай впадають у дві крайнощі. Перша — коли одна категорія з’їдає непристойно багато: скажімо, авто в кредит забирає 30 відсотків зарплати офісного працівника, хоча воно не приносить грошей, а лише возить тіло з дому на роботу. Друга крайність — коли людина вирішує жорстко економити й обнуляє все «необов’язкове»: нуль на одяг, ліки, розваги, подарунки. Але якщо витрату не запланувати, вона від цього не зникне — одяг усе одно доведеться купити, у аптеку зайти, подарунок вручити і ці витрати просто виникатимуть спонтанно, вводячи в стрес і борги. Стійке рішення — планувати гроші на всі категорії, зокрема й обмежену суму на імпульсивні покупки, щоб не почуватися винним і щоб сила волі не зірвалася в найгірший момент (а зривається вона саме тоді, коли ти втомлений, засмучений чи хворий). Це як зі здоровим харчуванням: неможливо все життя сидіти на гречаній дієті, але збалансований раціон, що враховує всі потреби, можна зробити способом життя.

Далі — три принципи розумних витрат, і кожен знову про те саме: бути господарем ситуації, а не її заручником.

Третій принцип — «позич у себе»: жодних кредитних карток і споживчих кредитів (єдиний виняток — іпотека). Замість того щоб позичати на відпустку в банку, позич у власної «скарбнички» й повертай гроші собі — без відсотків, без залежності від схвалення банку й без жаху, що при затримці зарплати треба терміново гасити чужий борг. Треба лише один раз перетерпіти перший цикл.

Четвертий — не купуй того, чого немає в списку. Заведи вішлисти на всі випадки життя й купуй строго за ними, навіть на розпродажі: якщо речі немає в списку, значить, вона тобі не потрібна. Бо на розпродажі ти обираєш із того, що маркетологи дуже хочуть тобі продати, а список повертає контроль тобі.

П’ятий — не купуй заради статусу. Питай себе перед покупкою: я хочу цю річ, бо це найкраще співвідношення ціни та якості, — чи бо це бренд, який дає ілюзію, що я став кращим, багатшим і успішнішим? Немає жодної свободи в тому, щоб купити авто не по кишені: ти будеш прив’язаний до кредиту, не зможеш вільно змінити роботу і це не статус, а спроба здаватися тим, ким ти не є. Краще ставати тим, ким хочеш бути, ніж малювати видимість красивого життя. Про мислення, яким справжні гроші тримаються поколіннями, я окремо писав у тексті про культуру старих грошей.

І шостий принцип — не ходити на шопінг від нудьги. Заміни походи по торгових центрах активнішим дозвіллям. Є два типи відпочинку: пасивний, коли ти нічого не робиш і тебе просто розважають (кіно — сів у крісло, за дві години вийшов і за день забув, як звали героїв), і активний, коли ти головний учасник (зробити з друзями виставу, зіграти у волейбол, повернутися до гітари). Активний коштує зусиль, зате дає незрівнянно глибше й довше задоволення — його ти згадуватимеш роками. А головне: коли в тебе є жива альтернатива, зникає й сама потреба «піти витратити гроші», бо в торговий центр ми часто йдемо просто через брак інших варіантів дозвілля. Перестань бути «гаманцем на ніжках», якого з усіх боків атакують маркетологи, — і твої фінанси зміняться самі.

Активи проти пасивів: погляд Кіосакі

Третій рівень — це вже про те, чим ти володієш і тут головну ідею дає Роберт Кіосакі, автор «Багатого тата, бідного тата». Його теза проста й гостра: багаті люди фокусуються не на доході, а на активах — тому що саме активи, а не зарплата, роблять по-справжньому багатим.

Кіосакі любить наочні образи і два з них варто знати.

Перший — фінансова відомість як табель успішності дорослого. Банкір, каже він, ніколи не питає, які в тебе були оцінки в університеті й скільки ти заробляєш; він просить показати фінансову відомість — доходи, витрати, активи й пасиви. І грошей тобі дадуть стільки, скільки ти захочеш, якщо в тебе є активи. Різниця в тому, куди спрямований твій фокус: університет учить піти й отримати роботу, а фінансова грамотність — обзаводитися активами.

Другий образ — квадрант грошового потоку з чотирьох секторів: E (найманий працівник), S (самозайнятий чи малий бізнес — лікарі, юристи, власники кав’ярень), B (великий бізнес від 500 працівників — рівень Стіва Джобса) і I (професійний інвестор — рівень Воррена Баффета). Більшість людей застрягає в лівій частині (E та S), де ти міняєш час на гроші; справжнє багатство, за Кійосакі, живе праворуч (B та I), де на тебе працюють система й капітал. Перехід із лівого боку в правий і є, за ним, головним завданням фінансової освіти.

І окремо — його улюблена теза про багатство в кризу. Ринки, нагадує Кіосакі, обвалюються приблизно кожні 8-10 років і саме під час обвалів професійні інвестори стають набагато багатшими, бо вміють заробляти на падінні, а не лише на зростанні. Тому він радить не «купувати, тримати й молитися», а вчитися — розбиратися в інструментах, щоб не потрапити в пастку під час краху, а скористатися ним. Ідея загалом здорова: криза — це не лише загроза, а й вікно можливостей для того, хто підготувався й має вільний капітал. Це перегукується з тим, що я писав про множинні джерела доходу: справжня стійкість — коли ти не залежиш від однієї зарплати, а маєш кілька активів, що працюють замість тебе.